В Україні штучно зменшують потужності електростанцій на відновлюваних джерелах — у світі ж вони активно розвиваються і потроху витісняють традиційні 

Олег ГАНСЬКИЙ
Зелену енергетику в Україні — навіть попри рекордні обсяги інвестицій та перспективність цього напрямку у сфері вітчизняної енергетики — вважають головним винуватцем усіх бід нашого енергетичного комплексу. Мовляв, саме через неї влада змушена відключати блоки українських атомних електростанцій.
Утім досвід зарубіжних країн, наприклад США, свідчить: альтернативна енергетика не тільки не заважає державам забезпечити електроенергетикою своїх співгромадян, а й суттєво допомагає тримати баланс, заощаджувати викопні джерела енергії та суттєво зменшує забруднення довкілля.
Нікому не потрібні мільярди
За підсумками минулого 2019 року Україна ввійшла в топ-10 рейтингу інвестицій у зелену енергетику щорічного звіту Climatescope 2019, що його готує агенція Bloomberg New Energy Finance. За минулий рік ми здійснили карколомний стрибок, піднявшись із 63-го місця одразу на восьме!
За даними Держенергоефективності, наша держава за дев'ять місяців минулого року збільшила загальну потужність «зеленої» енергетики вдвічі. Всього ж торік у нас було встановлено 4,5 ГВт нових потужностей, що збільшило загальну потужність приблизно втричі, до 6,8 ГВт. Сумарно ці станції дозволяють виробляти понад 8,4 млрд КВт-год електроенергії, або 5,5% від загального обсягу. Все це сталося завдяки € 3,7 млрд інвестицій. При цьому частка зеленої генерації у виробництві електроенергії в третьому кварталі 2019 року сягнула 3,7%.
Проте державі, треба розуміти, цього виявилося забагато, і альтернативній енергетиці в нашій державі вирішили трохи підрізати крила. За словами керівника компанії «Укренерго» Всеволода Ковальчука, компанія в 2020 році буде обмежувати до 15% вироблення зеленої генерації. Обмежили також вітроелектростанції з групи «ДТЕК» Ріната Ахметова, зокрема Ботієвську, Приморську-1 та Орловську ВЕС.
І це попри амбітні плани більшості розвинених країн світу до 2050 року наростити частку відновлюваних джерел енергії із нинішніх 10% до 20-40%. Приблизно в 50 країнах їх частка у виробництві електроенергії вже перевищує 50%, ще у деяких наближається до цього рівня. В 2019 році дві третини введених генеруючих потужностей у світі були «зеленими». Торік частку в 46% ВДЕ у своєму загальному балансі зафіксувала Німеччина.
Україна ж декларує схожі плани: до 2050 року частка відновлюваних джерел у загальній структурі вітчизняного виробництва електроенергії має сягнути 70%! При цьому від найбільш неекологічної і вкрай затратної вугільної генерації відмовляться взагалі.
Утім невизначеність для інвесторів, які продукує українська влада останнім часом, може звести всі ці плани нанівець. Мовляв, у загальному балансі електроенергії відновлювальної енергії є надто багато. А вона, мовляв, надто дорога і заважає розвитку енергетичного сектору.
Ціна «альтернативи» постійно знижується
Хоча, наприклад, у США ще в 2014 році було досягнуто важливої віхи в енергетиці: ціна сонячної і вітряної енергії зрівнялася з ціною кіловата, виробленого традиційним способом, тобто шляхом спалювання вугілля або газу. Причому, за даними газети «Нью-Йорк таймс», процес здешевлення сонячної і вітряної енергії у їхній державі розпочався ще в 2009 році і щороку суттєво прискорюється. Такі успіхи у використанні зеленої енергії у США, на думку експертів, було досягнуто завдяки щедрим субсидіям держави, які, втім, потім суттєво урізали. Але при цьому, наголошують аналітики, навіть без підтримки держави альтернативні джерела зможуть змагатися з традиційними.
Регіони США, де «сонячні» і «вітрові» кіловати були дешевше, ніж «газові», — переважно райони Великих рівнин і південного заходу США, де в достатку сонячних днів і вітру. Ще п'ять років тому одна з приватних компаній США підписала двадцятирічний контракт на поставку електрики з сонячної станції за ціною нижче 5 центів за кіловат-годину, ніж було у її конкурентів, що отримували енергію із традиційних джерел.
«Це чудово, з огляду на те, де ми були всього п'ять років тому, — бачити, як знизилася вартість цих технологій», — цитують ЗМІ Джонатана Світа, керуючого директора компанії Lazard, яка стежить за економікою електроенергетики з 2008 року. За його словами, в оцінці вартості того чи іншого виду енергетики треба враховувати приховані витрати. Наприклад, сонячні і вітряні станції дають струм із перервами –коли дме вітер і світить сонце. Це вимагає можливості заміщення поставок від традиційних постачальників. У свою чергу теплові станції мають викиди, які підпадають під обмеження, що накладає додаткові витрати на власників цього виду бізнесу. «Раніше відновлювані джерела мали дві проблеми: вони були дорогими і не могли включатися на вимогу. Тепер вони не такі дорогі», — стверджує Халіл Шалабі, віце-президент енергетичної компанії Austin Energy.
Законодавча база плюс інвестиції
Одним із яскравих прикладів, який показує, як альтернативні джерела енергії успішно займають своє місце на ринку і при цьому не заважають іншим видам генерації, є приклад американського штату Техас. Свого часу із тамтешніх свердловин почали добувати нафту, і навіть зараз у цьому штаті її добувають найбільше в США. Але, окрім «чорного золота», на американську енергетику працюють і потужні вітри. Тільки за сім років кількість отриманої на вітрових установках енергії зросла тут більш ніж удвічі. У 2017 році тут генерували перших 15 тисяч мегават. У години пік цього достатньо для електропостачання 3 мільйонів будинків, а в інший час доби — потужності перевищують потребу майже втричі.
Щоб перетворити повітряні потоки в джерело енергетичного буму, потрібна була планомірна реалізація ідеї вітрової електроенергетики. На рівні штату було ухвалено ряд необхідних законів і залучено необхідні інвестиції. Це — комплексний стандарт із відновлюваної енергії, згідно з яким штат має постійно збільшувати використання енергії вітру, сонця, геотермальної енергії та енергії біомаси. До речі, аналогічні стандарти діють в інших 29 штатах.
Потім техаські законодавці затвердили зони конкуренції в галузі відновлюваної енергії, що суттєво стимулювало змагання між районами, які мають найбільший потенціал для виробництва вітрової енергії. Зрештою, у магістральні лінії електропередач інвестовано 7 млрд доларів. Також у штаті діє територіальна енергомережа — некомерційна корпорація «Техаська рада для безперебійного електропостачання», що охоплює більшість населених пунктів. У розвиток корпорації інвестують кошти місцеві підприємці, а звітує вона про свою роботу комісії штату з комунального обслуговування та законодавчим зборам Техасу.
Назагал же вітроенергетика в Техасі складається з численних вітроелектростанцій сумарною встановленою номінальною потужністю 22,637 МВт із більш ніж 40 різних проєктів. За даними «Техаської ради для безперебійного електропостачання», на енергію вітру припадає близько 15,7% електроенергії, що виробляється в Техасі, а вітер «виробив» ще 17,4% електроенергії.
Краще сонце, ніж АЕС?
Про популярність виробництва зеленої енергетики у Техасі свідчить хоча би той факт, що чимало фермерів із величезним задоволенням здають свої землі в оренду власникам вітрових електростанцій. Усього галузь створила тут понад 24 тисячі нових робочих місць для місцевого населення. До того ж штат розглядають як лідера комерціалізації проєктів відновлюваних джерел енергії у США. Орієнтованість бізнесменів на отримання прибутку в цій країні призвела до ситуації, коли ядерна енергетика в Штатах стала більш витратною, ніж сонячна: у цій країні вже дешевше збудувати і запустити сонячну ферму, ніж підтримувати працездатність атомних електростанцій.
Відтак США сьогодні перебувають на межі, де необхідно вибрати стратегічний напрям розвитку енергетики. І головна причина цього — здешевлення обладнання для використання відновлюваних джерел енергії. Експерти і навіть колишні прихильники все частіше заявляють, що підтримувати традиційні електростанції, насамперед атомні, більше невигідно. Такої ж думки й аналітики фінансової компанії Lazard. А агенція Bloomberg зазначає: третина американських АЕС не будуть прибутковими вже до 2021 року і, не виключено, повністю збанкрутують.
В умовах вільного ринку появу нових електростанцій не може дозволити собі жодна з приватних компаній, АЕС виживають тільки як державний проєкт. Аналітики наводять безліч прикладів провальних проєктів в атомній енергетиці: у США, Великобританії і навіть у Франції, де три чверті енергії дає атом, за останні десятиліття проєкти таких станцій заморожували, зупиняли або добудовували з багаторазовим перевищенням кошторисів. На цьому тлі сонячні панелі і вітряки видаються значно простішим і прорахованішим рішенням.
Утім зовсім відмовитися від атомних чи теплових станцій світ наразі не може. Принаймні до моменту, коли ця проблема — тривалого зберігання електричної енергії — буде вирішена технічно. Але швидке здешевлення «зеленого» кіловата та поширення відновлюваної енергетики у світі змушує винахідників працювати швидше.