Новини компанії

Зниження «зеленого тарифу», як раніше передбачалося, не минуло для держави Україна просто так. Цей крок хоча і суттєво зменшив фінансові витрати на «зелену енергетику», але натомість породив низку інших проблем. Головна серед яких — Кабінет Міністрів не квапиться погашати заборгованість держави перед інвесторами. Останні готують позови до суду. Ситуація може суттєво зашкодити інвестиційній репутації України, економіка якої і без цього страждає від нестачі ресурсів та небажання фінансистів вкладати кошти у нашу державу.


Сьогодні економія, завтра — проблеми
Про реалізацію положення меморандуму між Кабінетом Міністрів та іноземними інвесторами у відновлювану енергетику щодо скорочення «зелених тарифів» для сонячних і вітрових станцій нещодавно знову нагадав всенародно обраний президент України Володимир Зеленський.
«Що стосується відновлюваної енергетики, ви знаєте, який був раніше закон, зараз, правда, ми переголосували закон у Верховній Раді — знизили обсяги сонця і вітру», — сказав він, додавши, що зниження тарифів відбулося завдяки компромісу з державою. «У цілому у відновлюваній енергетиці на 15% з того меморандуму, підписаного з ринком відновлюваної енергетики та керівництвом нашої держави, я маю на увазі й Каб­мін», — додав Зеленський.
За підрахунками експертів, нові норми дозволяють економити державі 7 млрд гривень щорічно. Також закон передбачає забезпечення 100% виплат за вироблену «зелену електроенергію». Крім того, закон визначає терміни й обсяги погашення накопиченої заборгованості перед виробниками ВДЕ — у четвертому кварталі цього року держава має погасити 40% заборгованості, що становить близько 9 млрд грн, а решту — 60% — погасить вже в 2021 році.
Утім, експерти наголошують: державне підприємство «Гарантований покупець» має поліпшити свою торговельну стратегію з продажу електроенергії на гуртовому ринку, що дозволить зменшити заборгованість за «зелену енергетику».


Інвестори йдуть до суду
На жаль, інвестори, що вклали у перспективну — як вони колись думали — галузь економіки України великі кошти, урядової ейфорії не підтримують. І навіть більше того, вони розморожують раніше підготовлені судові позови до держави Україна через невиконання урядом узятих на себе зобов’язань у частині оплати виробленої електроенергії.
За словами голови правління Української вітроенергетичної асоціації Андрія Конеченкова, коли інвестори підписали меморандум, вони зупинили процес підготовки подання позовів у міжнародні арбітражі, повіривши уряду. «Сьогодні ситуація змінюється», — сказав він.
Підтримує цю думку і директор Європейсько-українського енергетичного агентства Олександра Гуменюк, яка підрахувала рівень погашення заборгованості перед бізнесменами і дійшла висновку: Кабмін не виконує своїх зобов’язань. Так, за її словами, рівень розрахунків державного підприємства «Гарантований покупець» із генерацією, що працює на відновлюваних джерелах енергії, за вересень становить лише 27,8%. При цьому державне підприємство прогнозує, що до кінця року обсяг необхідних виплат сягне 56%.
Таким чином, за словами Гуменюк, влада має виправити цю ситуацію, причому зробити це у якомога коротший термін.
«Уряд має виконувати взяті на себе зобов’язання щодо відновлення платіжної дисципліни «Гарантованого покупця», а також забезпечення надійних джерел фінансування для щомісячних виплат виробникам «зеленої електро­енергії».
Невиконання цих умов призведе до того, що поновиться підготовка до подання позовів у арбітражі за двосторонніми інвестиційними договорами та енергетичною хартією... Наразі підстав для відновлення цієї підготовки достатньо», — сказала Гуменюк.
Усього ж інвестори планують через суди повернути собі 630 млн гривень.


Не захочуть? Змусять!
Але якщо деякі інвестори самі не виявлять такої ініціативи йти до суду, їх можуть змусити банки, які надали їм кредити і які вимагають своєчасних розрахунків за надані кредити.
«Тобто самі учасники ринку ще можуть потерпіти, а далі інвесторам, станціям, які експлуатують станції ВДЕ, треба буде виконувати обов’язки, які вони мали виконувати ще влітку цього року. Якщо ми не отримуємо погашення боргу і навіть накопичуємо борги за поточними оплатами, виконувати свої обов’язки перед кредиторами інвестори не зможуть, і це стимулюватиме їх подавати позови в суди», — сказав голова Української асоціації відновлюваної енергетики Олександр Козакевич.
Голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков підтримав колегу: мовляв, банки починають виставляти штрафні санкції інвесторам за несвоєчасну сплату кредиту. «У інвестора нічого не залишатиметься, як через суди намагатися отримати свої гроші. Тому я все-таки маю надію, що уряд зробить усе можливе задля виконання своїх зобов’язань», — сказав Конеченков. І додав, що поточна ситуація показує досить легковажне ставлення уряду до виконання своїх зобов’язань перед інвесторами.
Чи вдасться владі «пропетляти» поміж крапельок, ми побачимо вже у найближчий час. Але безумовно, що команда Володимира Зеленського, на ходу змінюючи правила гри на вітчизняному енергетичному ринку, своїми ж руками нищить інвестиційний імідж України, який вже і без цього перебуває у критичному стані. А тому ми бачимо відверту непослідовність урядової команди: з одного боку, президент та урядовці кличуть до нас інвесторів із різних країн, обіцяючи особисті гарантії — іноді при цьому навіть виходячи за межі своїх конституційних повноважень та створюючи проєкти на ­кшталт «інвестиційних нянь». А з другого — змінюють на ходу раніше ухвалені закони, позбавляючи великий бізнес раніше запланованих прибутків. 

За підсумками 2019 року електростанції, що працюють на поновлюваних джерелах енергії, вперше обійшли атомні електростанції за обсягом виробництва енергії в світі.
Про це йдеться в щорічному статистичному огляді компанії BP.
«Поновлювані джерела енергії продовжували демонструвати рекордне зростання і забезпечили більшу частину приросту попиту (41%) серед первинних енергоресурсів. При цьому рівень вироблення енергії ВДЕ вперше перевищував її виробництво атомними станціями», — йдеться в звіті.
Зазначається, що в минулому році вироблення електрики на основі »зелених» джерел зросло на 13,7 процентних пункту і становила 2805,5 терават-годин. При цьому виробництво на АЕС зросло на 3,5 п.п. до 2796 терават-годин.
Частка ВДЕ у виробництві електроенергії становила 10,4%, що вперше перевищило показник атомних станцій.

Мінекоенерго затвердило оновлений прогнозний баланс електроенергії на 2020 рік — він передбачає зниження виробництва на усіх електростанціях України, окрім теплоелектроцентралей (ТЕЦ) та відновлювальних джерел енергії (ВДЕ), повідомляє сайт «УП».
Як зазначає прес-служба «Укренерго», загальне зменшення виробництва електроенергії у порівнянні з попередньою редакцією балансу становить 5,9% (до 143 млрд кВт·год).
При цьому, зниження виробництва на АЕС прогнозується на 8,6% (до 73,7 млрд кВт·год), на ТЕС — на 7,8% (до 38,9 млрд кВт·год), на ГЕС — на 4,8% (до 4,85 млрд кВт·год).
Але прогнозується, що виробництво на ТЕЦ збережеться майже на тому ж рівні — 11,1 млрд кВт·год.
А «зелені» електростанції у 2020 році, відповідно до прогнозного балансу, мають виробити 11,37 млрд кВт·год.
Відповідно до документа, імпорт електроенергії в основну частину ОЕС України з РФ та Білорусі до кінця 2020 року не передбачається.
Імпорт в «острів Бурштинської ТЕС» з країн Євросоюзу передбачено на рівні 4,9 млрд кВт·год.
»Експорт електроенергії прогнозується близько 7 млрд кВт-год, з яких до країн ЄС — 6,6 млрд кВт·год», — додали в «Укренерго».
Служба безпеки повідомляє про загрозу енергетичної безпеки країни та дестабілізацію Об’єднаної енергетичної безпеки через неконтрольоване зростання виробників «зеленої» енергетики і недосконалість ціноутворення.

Правительство нарушает Меморандум о взаимопонимании с производителями зеленой электроэнергии и не выполняет обязательства по погашению долгов перед ними.

Об этом говорится в совместном обращении Европейско-украинского энергетического агентства и Украинской ветроэнергетической ассоциации к премьер-министру.

 Представители организаций напомнили, что при принятии решения о снижении зеленых тарифов, на которое согласились инвесторы в производство электроэнергии из ВИЭ, правительство взяло на себя обязательство восстановить полные платежи ГП “Гарантированного покупателя" "зеленой" генерации уже в следующем месяце после принятия соответствующего закона (№ 810-IX). Однако на сегодня ГП "Гарантированный покупатель" все еще не соблюдает платежную дисциплину, как было обещано.

“В настоящее время, ГП "Гарантированный покупатель" выполнил свои обязательства только по уплате за электроэнергию, которая была поставлена в августе, а уровень платежей за поставки в сентябре составляет 27%. Вызывают еще большую обеспокоенность прогнозы гарантированного покупателя, согласно которым средний уровень оплаты за электроэнергию, поставленную в августе-декабре 2020 г., равен лишь 56% от текущих обязательств, что приведет к наращиванию задолженности производителям электроэнергии из ВИЭ на дополнительные 9.8 млрд. до конца 2020 года", - отмечается в обращении.

Авторы обращения отметили: в Меморандуме о взаимопонимании правительство обязывалось обеспечит 100% выполнения ГП “Гарантированный покупатель" своих ежемесячных платежных обязательств.

Кроме того, правительство обязывалось обеспечить способность ГП “Гарантированный покупатель" оплатить задолженность, накопившуюся перед производителями "зеленой" электроэнергии на общую сумму 22,4 млрд грн. В частности, 40% этой задолженности должна быть уплачена в 4 квартале 2020 года, а уплату остальных 60% распределены поровну между каждым из четырех кварталов 2021 года.

"На сегодняшний день мы не были проинформированы о твердые решения Вашего Правительства по обеспечению источников этих выплат, например, включая, выпуском государственных облигаций на внутреннем или внешнем рынках либо привлечением ОСП займов от государственных банков или международных финансовых учреждений", - отмечается в обращении.

 Авторы обращения констатировали: правительство нарушает Меморандум о взаимопонимании и призвали премьера обеспечить полное выполнение его положений, а также Закона Украины №810-ІХ без каких-либо дальнейших задержек.

Как сообщалось, 1 августа вступил в силу Закон № 810-IX, который подписал президент Украины Владимир Зеленский. Задача закона - реализовать основные положения меморандума о взаимопонимании между Кабинетом Министров Украины и иностранными инвесторами в ВИЭ.

Закон предусматривает, в частности, снижение "зеленых" тарифов, ограничение объемов ввода в эксплуатацию новых мощностей ВИЭ, введение полной ответственности за небалансы для производителей "чистой" электроэнергии с 2022 года (50% в 2021 году) и другие нормы. Эти меры позволят экономить государству 7 млрд грн ежегодно.

Кроме того, закон определяет сроки и объемы погашения накопленной задолженности перед производителями ВИЭ - в четвертом квартале этого года государство должно погасить 40% задолженности (9 млрд грн), а остальные 60% в 2021 году.

В свою очередь меморандум предусматривает обеспечение 100% выплат за произведенную "зеленую" электроэнергию, начиная с августа этого года. По состоянию на начало октября долги за предыдущие периоды не погашены, а уровень расчетов за электроэнергию по ВИЭ за август составил 100% (со значительным опозданием), за 20 дней сентября - 22%.

В августе премьер-министр Украины Д. Шмигаль заявил, что правительство обеспечит оплату 40% долга до конца этого года.

Кабмін чинить тиск на інвесторів у відновлювану енергетику, змушуючи їх погодитися на зменшення тарифів. Ті вже написали власний законопроєкт і готують позови в суди

Олег ГАНСЬКИЙ


Схоже, щаслива казка про рекордні іноземні інвестиції у відновлювану енергетику України добігає зовсім не щасливого кінця. Українська влада вирішила змінити правила гри під час самої гри. І змусила більшість інвесторів підписати спільний меморандум про порозуміння. За яким умови ведення бізнесу суттєво погіршуються.
Утiм піддалися на тиск не всі. Частина бізнесменів вирішила написати власні правила ведення бізнесу.
«Пілот» перенесли на два роки
Нещодавно Кабінет Міністрів України схвалив так званий меморандум про взаєморозуміння між урядом та інвесторами у відновлювані джерела енергії. Документ передбачає зниження зеленого тарифу для сонячних електростанцій на 15%, для вітрових — на 7,5%.
Також передбачено зупинку реалізації попередніх угод для сонячної генерації, перехід до аукціонної моделі визначення тарифу з 1 липня. Вітрова енергетика збереже можливість реалізувати договори з гарантованим зеленим тарифом, які були підписані раніше, адже таких проєктів небагато.
Окрім цього, Кабмін зобов’язався до кінця 2021 року повністю погасити заборгованість перед інвесторами в українські проєкти відновлюваної енергетики, яка становить понад 14 млрд грн.
Свої підписи під документом поставили прем’єр, в. о. міністра енергетики та представники двох профільних асоціацій.
Влада вважає такий документ цілком справедливим і прийнятним для бізнесу. «Шляхом довгих дискусій і складних переговорів з інвесторами, в тому числі за участi секретаріату Енергетичного співтовариства, вдалося досягти компромісних домовленостей, які враховують інтереси споживачів, інвесторів у відновлювані джерела енергії і держави в цілому», — оптимістично заявила в. о. міністра енергетики Ольга Буславець.
Процес болючий для держави, складний для цього бізнесу. Але домовленості були досягнуті з розумінням того, що ми перебуваємо в одному човні. Сьогодні ні бізнес, ні держава не зацікавлені ні в дестабілізації, ні в судових позовах... Меморандум стане основою для законопроєкту, який має пройти голосування у Верховній Раді. Домовленість — це добра воля бізнесу, але вона має бути реалізованою в парламенті у вигляді проголосованого законопроєкту», — заявив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.
Обумовлені у меморандумі аукціони з розподілу квот підтримки відновлюваної енергетики, за словами Буславець, відбудуться у наступному, 2021, році. «Перший крок, який ми мусимо для цього зробити, — затвердити квоти за різними технологіями відновлюваних джерел енергетики», — сказала чиновниця, пояснивши, що квоти підтримки відновлюваної генерації мають визначити після ухвалення закону про зміни умов розвитку ВДЕ, який розробили на основі меморандуму, підписаного з низкою інвесторів.
За її словами, процедуру квотування не провели раніше, оскільки в Міненерго не було розуміння того, як працюватиме зелена генерація надалі, адже спершу, на думку Буславець, треба було прорахувати ситуацію і тільки потім — визначатися з квотами.

Інвестори в українську зелену енергетику відмовляються грати у піддавки з Кабміном Дениса Шмигаля.
Фото з сайта 032.ua.


При цьому пілотний проєкт  зелених аукціонів в Україні мав старту­вати ще в 2019 році, перші «торги» зеленою енергетикою планували на квітень нинішнього року.
Інвестори готують альтернативний законопроєкт
Тим часом з урядовим проєктом погоджуються далеко не всі учасники ринку. І навіть пообіцяли розробити і внести до Верховної Ради альтернативний законопроєкт про підтримку галузі відновлюваної енергетики.
«Ми готові внести альтернативний документ, який дозволить уникнути глибоких енергетичних та інвестиційних проблем», — цитують ЗМІ генерального директора «Тесла Енерго» Олега Грамотенка, який, зокрема, зауважив: сьогодні ведуться перемовини про реєстрацію в парламенті вже розробленого ним і його партнерами законопроєкту.
За його словами, документ представляє думку учасників ринку сонячної генерації, з сумарною потужністю генерації в 850 МВт, які не згодні з частиною умов запропонованого урядом меморандуму. «Для нас діалог з урядом не закінчено. Ми не підписали і не підпишемося під умовами урядового меморандуму. Боротьба переходить у законодавчу площину», — сказав Грамотенко.
Він та інші інвестори наголошують: їхнi пропозиції стосуються, зокрема, встановлених урядом термінів закінчення підтримки за зеленим тарифом уже з 31 липня. І зауважують: подібні зміни з 31 липня — це нонсенс. Адже зараз виконати вимоги уряду неможливо. І насправді уряд хоче припинити розвиток сонячної енергетики в Україні.
Також інвестори наполягають на збереженні всіх існуючих умов для станцій до 1 МВт, а також на продовженні дії зеленого тарифу на два роки — упродовж 2030-2031 років при його скороченні. «Ми повністю підтримуємо позицію Української асоціації відновлюваної енергетики, яка відмовилася підписати меморандум з урядом, оскільки він не враховує інтереси інвесторів і згубно відіб’ється на інвестиційній привабливості України в майбутньому», — резюмував Грамотенко.
Влада ж продовжує робити вигляд, що у неї все добре і відмова одного з учасників ринку підписати меморандум з урядом є лише тимчасовою.
«Основною вимогою від цієї асоціації було не зменшувати зелений тариф для давно побудованих об’єктів, ще 2013 року, які мають на сьогодні 46 євроцентів — тобто 14 гривень за кіловат-годину. Ми не можемо такого допустити.
Я не можу пояснити суспільству, як при середньозваженій ціні 1,5 грн ми платитимемо певним станціям 14 гривень, які вже пропрацювали сiм років і повернули свої інвестиції і ще будуть мати підтримку до 2030 року», — сказала Ольга Буславець і додала: уряд запропонував зменшення тарифу до 15%, якщо не перевищується тариф 22 євроценти.
Якщо ж сторони не домовляться, економіка України може серйозно постраждати.
Більшість інвесторів у відновлювану енергетику вже зараз ведуть переговори з міжнародними юридичними компаніями щодо підготовки судових позовів до держави Україна, якщо не вдасться досягти розумного компромісу.
За підрахунками Грамотенка, якщо позов до держави становитиме близько 5-7 млн євро, то втрати держави можуть оцінюватися в 25 млрд грн на рік. За його словами, процес переговорів інвесторів з урядом занадто затягнувся, а відновлювана генерація вже третій місяць практично не отримує оплату за вироблену електроенергію.
У такій ситуації компанії вже зараз змушені скорочувати робочі місця, і якщо проблема неплатежів не буде вирішена найближчим часом, це загрожує подальшому веденню бізнесу і масовими судовими позовами.

Чи справді зелена енергетика — головна проблема української енергосистеми?

АЛІНА СВІДЕРСЬКА

управитель з розвитку бізнесу Scatec Solar, член ради Європейсько-українського енергетичного агентства
Українська енергетика переживає не найкращі часи: новий ринок електроенергетики так і не вдалося запустити, вірус наносить удар за ударом, попит на енергоресурси падає, ціни на нафту в мінусі.
Такий мікс факторів спричинив безпрецедентну турбулентність. Але якщо почитати більшість статей на тему, то винуватець єдиний і беззаперечний — зелена енергетика, яка наразі займає лише близько 5% генерації.
Часто звучить теза, що всі проблеми тому, що на ринку ВДЕ переважає ДТЕК. Однак український ринок ВДЕ — це великий пул іноземних інвесторів, більшість з яких запустили свої перші станції в Україні в 2019 році або ще добудовують їх, тому поки маловідомі за межами сектору відновлювальної енергетики.
Розрахунки показують, що частка іноземних інвесторів у встановленій потужності ВДЕ електростанцій влітку 2020 року складе більше 30%. Це майже в два рази перевищить частку ДТЕК. Обсяг відповідних іноземних інвестицій досягне 2,5 млрд євро.
Звинувачувати когось одного набагато легше, ніж вирішувати проблему комплексно — перезапускати ринок електроенергетики, запускати ринок допоміжних послуг, створювати реальну конкуренцію, встановлювати адекватні тарифи.
Чиновники для вирішення проблем з тарифами взяли на озброєння безвідмовний інструмент популістів: "Знизити тарифи на все і негайно".
Але знижувати збираються і так гіперсубсидовані тарифи для населення, які нижчі, ніж у Вірменії чи Молдові.
Для вирішення кризи в енергетиці треба копати набагато глибше, приймати свідомі рішення та брати відповідальність за їх наслідки.
Однак твердження про "жадібних інвесторів", які прийшли на "найвищий в Європі зелений тариф", "зайшло" енергетичній спільноті настільки добре, що під його прикриттям головні проблеми можуть так і залишитися без вирішення.
Конфлікт поколінь
Серед основних причин агресії до зеленої енергетики — опір старої генерації, яка не хоче примиритися з переходом до нових чистих конкурентних технологій.
Хоча зелена енергетика вже має сенс не тільки через екологію, а й через економічні перспективи.
Собівартість нових проектів відновлюваної енергетики вже нижча, ніж нових вугільних чи атомних проектів.
Д ля наочності можна погратись в цьому олайн калькуляторі собівартості енергетичних проектів https://cel.com.ua/tools/lcoecalculator/, який враховує вартість капіталу, податок на викиди СО2, капітальні та операційні витрати, тривалість проекту тощо.
Зауважу, що собівартість (LCOE) — це поняття динамічне, воно змінюється кожного року, оскільки змінюються і технології.
Особливо динамічно це відбувається у сфері відновлюваної енергетики, де технології кожного року дешевшають.
"Зелена" генерація: рецепти одужання енергосистеми
Так, зараз в Україні атомна генерація дійсно найдешевша (якщо не брати до уваги вартість утилізації атомних відходів та процес виведення з експлуатації).
Проте, більшість блоків нашої атомки вже пережили свої життєві цикли, і деяким залишилось ще 5-10 років. І що далі?
Будувати нову атомну генерацію дорожче, ніж нову зелену. Не кажучи про те, що виведення атомки з експлуатації — займає десятки років та мільярди доларів.
Свіжий приклад зі Швейцарії, яка наприкінці 2019 року почала виведення з експлуатації Мюлеберської станції — цей процес триватиме 15 років, коштуватиме 3 мільярди доларів та згенерує близько 200 тисяч тонн радіоактивних відходів.
Про діючу атомну генерацію варто піклуватись, це питання енергетичної безпеки. На нашому Енергоатомі вже дуже багато боргів, і він обмежений у нормальній роботі на ринку.
Але шляхи вирішення проблеми — не у запереченні необхідності зеленої генерації, а у конструктивній співпраці — плануванні подальшої роботи атомки з урахуванням збільшення частки зеленої генерації.
Більшість європейських країн вже пережила так звані "перехідні енергетичні етапи", коли змінювався генеруючий баланс системи.
Наприклад, у Німеччині та Данії збільшення частки зеленої енергетики привело до того, що атомна та вугільна генерація були посунуті з ринку, а ціни на електроенергію впали.
Чому? По-перше, нова зелена енергетика дешевше нової більш дорогої іншої генерації. По-друге, зелена енергетика чи не єдина, яка може забезпечити конкуренцію на ринку та, відповідно, знизити ціни.
Для порівняння, в Україні є одна атомна компанія (яка керує 4–ма атомними станціями) та близько 600 компаній з "зеленої" енергетики.
Зелений тариф іде у минуле
Якщо ж собівартість проектів з зеленої енергетики така дешева — навіщо нам тоді зелені тарифи? І чому "зеленка" не бере участь у ринку, як всі інші?
Зелені тарифи дійсно необхідні були на старті зеленої енергетики, коли собівартість проектів була високою.
Пропонуючи привабливі тарифи, країнам по всьому світу вдалося запустити "зелену генерацію".
Україна з 2009 року також встановила у себе "зелені" тарифи, на початку вони дійсно було трохи неадекватні, так звані "клюєвські" тарифи, але згодом вони вийшли на адекватне співвідношення із собівартістю самих проектів.
Якщо ж порівнювати наші тарифи з європейськими, то важливо і справедливо робити таке порівняння у прив’язці до фінансових умов будівництва та експлуатації станцій (ставка та строк кредитів, термін дії угод на викуп електроенергії).
В Європі будувати проекти дешевше — відповідно, там і тарифи трохи нижчі. Але система тарифів відживає. Світова тенденція зараз — стрімке зниження собівартості зелених проектів та перехід на конкурентні аукціони. Це ж має відбутися і в Україні вже цього року.
Участь зеленої енергетики в ринку — це питання часу та доступності дешевого капіталу.
По світу вже часто можна спостерігати прямі договори між генерацією та споживачем (corporate PPAs, merchant direct agreements).
Такі договори мають місце у країнах з низькими ставками кредитування, які, по суті, і роблять проекти з зеленої енергетики дешевшими, на додаток до постійного здешевшання технологій.
Світовий досвід демонструє, що зелені технології впевнено рухаються до того, щоб стати лідерами у світовому енергетичному міксі.
У глобальному сенсі — це питання часу, в Україні — часу та свідомого, професійного управління енергетичним сектором.

Нові правила гри на ринку відновлюваної енергетики прийняли не всі учасники ринку: держава намагається впоратися із судовими позовами

Власникам «зелених» електростанцій суттєво зменшили прибуток — із новими правилами погодилися не всі.
Фото з сайта zik.ua.

Олег ГАНСЬКИЙ
Уже місяць Україна живе за зменшеним тарифом на «зелену» електроенергію. Процес швидкого гасіння пожежі, який ініціювала влада, виправляючи помилки і рятуючи ситуацію, виявився непростим. І деякі інвестори вже голосно сказали «ні» таким планам уряду. Влада при цьому намагається домовитися, і з деякими компаніями навіть буцімто успішно.
Втім, експерти не вірять, що процес для влади пройде безболісно.
Обманули і пообіцяли більше так не робити
Як відомо, 21 липня Верховна Рада ухвалила доволі неоднозначний законопроєкт №3658 про «вдосконалення» умов підтримки виробництва електроенергії з альтернативних джерел, який, власне, і був покликаний знизити та реструктуризувати «зелений» тариф. А через десять днів, тобто 31 липня, президент Володимир Зеленський підписав закон. І вже 1 серпня Нацкомісія, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики та компослуг, ухвалила зменшення «зеленого» тарифу.
Відтак відбулося зниження «зеленого» тарифу. Для введених в експлуатацію у період iз 1 липня 2015- го до 31 грудня 2019 року сонячних станцій понад 1 МВт тариф урізали на 15%, для вітрових електростанцій із турбінами потужністю 2000 кВт — на 7,5%. Для генерації менш як 1 МВт зниження виявилося удвічі меншим, ніж для всіх інших, — 7,5%. Обмежили і нових гравців ринку: для СЕС та ВЕС, введених в експлуатацію в 2020 році та пізніше, зниження тарифу становитиме ще 2,5% додатково.
Головні зміни, що тепер стали законом, уже були викладені у Меморандумі, укладеному між урядом та виробниками «зеленої» енергії. Закон також запровадив поняття «зеленої» металургії: модернізовані й «чисті» підприємства не мусять платити Укренерго компенсацію за передачу «зеленої» електроенергії.
Також відтепер «зелені» виробники відповідатимуть за так званий «небаланс», тобто невідповідність планового та реального виробництва енергії, що змушує оператора ринку в ручному порядку шукати «балансуючі» потужності в інших виробників. Коли «зелені» не можуть поставити на ринок запланований обсяг енергії. Через такий форс-мажор уже з 2021 року виробники відновлюваної енергії платитимуть за це 50%, а з 2022 року — всі 100% від тарифу.
Передбачили й зобов’язання дер­жави: уряд має викупити вироблену «чисту» енергію, навіть якщо вона й не надто потрібна ринкові у цей момент. Для цього існує такий механізм: у державний бюджет мусять закласти фінансову підтримку гарантованому покупцю для оплати не менше 20% електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел.
Ну й найголовніше: закон більше пообіцяли не змінювати! Хоча й ці зміни, які вже підписав президент Володимир Зеленський, можна сміливо назвати невиконанням Україною своїх обіцянок перед інвесторами у вiдновлювану енергетику. Які, як відомо, вклали свої гроші у вітчизняний енергетичний сектор. І серед яких були як українські, так й іноземні інвестори.
Іноді 3 — це більше, ніж 30...
Експерти стверджують: хоча після зниження тарифів «зелена» енергетика і втратить частину своєї привабливості для інвесторів, але вона все одно залишатиметься вигідним бізнесом. Адже наші тарифи все одно будуть вищими, ніж на Заході.
Як, наприклад, повідомив свого часу голова профільного парламентського комітету Андрій Герус, наші тарифи будуть вищими за німецькі на 100-200 відсотків. А тому стимули для входження на цей ринок залишаться.
Утім інвестори неодноразово зазначали: просимо не рівняти український i німецький інвестиційний клімати! Й іноді три відсотки в Австрії — це значно більше, ніж 30% в Україні.
Тому такі новації викликали невдоволення серед інвесторів. А нещодавно за позовом 47 народних депутатів Конституційний Суд відкрив провадження у справі щодо конституційності закону про «зелені» тарифи. Зокрема, народні депутати мають сумніви щодо конституційності окремих положень законів «Про альтернативні джерела енергії» та «Про ринок електричної енергії».
Оспорювані положення закону щодо «зелених» тарифів визначають суб’єктів стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел, механізм розрахунку та застосування «зеленого» тарифу, обов’язки гарантованого покупця тощо. 
Народні депутати вважають, що при ухваленні Закону «Про альтернативні джерела енергії» Верховна Рада вийшла за межі своїх повноважень, втрутившись у сферу конституційних повноважень виконавчої гілки влади, безальтернативно встановивши коефіціенти та механізми розрахунку «зеленого» тарифу, чим позбавила виконавчу владу його дискреції та повноважень його змінювати. До того ж, на думку нардепів, положення Закону «Про ринок електричної енергії» призводять до неправомірних витрат iз держбюджету та його розбалансування.
Пекін пообіцяв не судитися
Китайський виробник сонячної електроенергії CNBM подав до суду на державу Україна позов на 500 мільйонів доларів. Оскільки ця компанiя вважає, що офіційний Київ вчинив неправильно, по ходу змінивши правила гри. Якби китайська компанія виграла цей суд, він став би доволі неприємним прецедентом для всієї вітчизняної економіки, який засвідчив би, що наш інвестиційний рейтинг, який і без того залишає бажати кращого, різко обвалився. І програш міг завадити реалізації інших україно-китайських інвестиційних проєктів.
Влада сьогодні докладає максимум зусиль, аби зменшити негативний вплив на ділову репутацію і домовитися з CNBM. І робить вигляд, що в неї це виходить успішно. Так, голова Комітету з питань енергетики та ЖКГ у Верховній Раді Андрій Герус заявив: інвестори з Піднебесної погодилися відкликати позов.
За його словами, умовою для такого рішення стало зниження на 5% «зеленого» тарифу для станцій, введених в експлуатацію одними з перших. Герус сказав, що отримав офіційне підтвердження від CNBM: компанія зобов’язалася відкликати позов і не подавати нових після того, як Україна знизила «зелений» тариф тільки на 5%.
При цьому голова комітету зазначив: сьогодні Україна вирівняла більшість станцій за одним тарифом у 50%, незалежно від потужності. Він сказав, що деякі станції з потужністю нижче 10 МВт раніше не «урізали», тому для них зниження було поступовим, а не склало відразу 50%. Також, за його словами, раніше тариф для СЕС, введених в експлуатацію до 2015 року (як, зокрема, станції CNBM), уже був знижений на 45%.
«Їх у 2015 році вже урізали на 45%, зараз урізали ще на 5%. Тобто сумарно урізали на 50%, це вже друге урізання», — пояснив Герус.
Інші компанії, за словами Геруса, в 2017-2019 роках iшли «під ніж» на 15%. Зараз же, як заявив керівник профільного комітету, після всіх зменшень тарифів на 50% для всіх станцій тариф став справедливим.
А от чи погодиться з ним бізнес, ми побачимо вже найближчим часом, аналізуючи обсяг інвестицій у цей вид енергетики.

Виробники «зеленої» енергетики добровільно погодились реструктурувати тарифи у бік їх зменшення і підписали з Кабінетом міністрів відповідний меморандум у середу ввечері.
Як повідомляє «Україна молода», документ, що називається «Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері відновлюваної енергетики» підписали прем'єр-міністр Денис Шмигаль, в.о. міністра енергетики Ольга Буславець, а також відповідальні особи Європейсько-українського енергетичного агентства і Української вітроенергетичної асоціації.
«Зокрема, для усіх об'єктів електроенергетики, що виробляють сонячну енергію, передбачається зменшення тарифів на 15%, для об'єктів, що виробляють електроенергію з енергії вітру — на 7,5%», — йдеться у повідомленні уряду.
Зі свого боку, зазначили в Кабміні, українська влада бере зобов'язання вживати усіх заходів для забезпечення своєчасної поточної оплати ДП «Гарантований покупець» та погашенню наявної заборгованості перед виробникам ВДЕ, які прийняли умови реструктуризації.
Також ця угода передбачає, що українська влада бере зобов'язання визначити і затвердити річні квоти підтримки «зеленої» енергетики та забезпечує проведення аукціонів з розподілу таких квот.
Натомість меморандум посилює відповідальність виробників «зеленої» енергії за незбалансоване виробництво електроенергії.
«Також виробники ВДЕ приймають умови обмеження строків введення в експлуатацію нових об'єктів за «зеленим» тарифом. Так, з 1 серпня поточного року, нові сонячні електростанції потужністю понад 1 МВт зможуть бути введені в експлуатацію з отриманням державної підтримки тільки шляхом участі в аукціонах», — додали в Кабміні.
«Ми за те, щоб будувалась зелена енергетика і з часом така енергія була найбільше розповсюджена, як найчистіша. Але нам важливо, скільки вона буде коштувати. Якщо ціна електроенергії, що буде вироблятися на нових СЕС, буде визначатися уже на аукціонах, не буде високого тарифу», - сказав пан Шмигаль.
На думку керівництва уряду, підписаний меморандум дозволить державі зекономити до 2 мільярдів євро на виплатах за «зеленим» тарифом до 2030 року.
Раніше Служба безпеки України повідомляла про загрозу енергетичній безпеці країни та дестабілізацію Об'єднаної енергетичної безпеки через неконтрольоване зростання виробників «зеленої» енергетики і недосконалість ціноутворення.
«Зелені» тарифи були введені в Україні в 2009 році, їх особливістю є те, що вони в кілька разів є вищими, ніж звичайні тарифи і зафіксовані в євро.
Всього в Україні «зелені» електростанції (вітрові, сонячні тощо) виробляють до 2% електроенергії, яка споживається в країні.
Як повідомляла «УМ», раніше виробники «зеленої» генерації закликали президента Зеленського зустрітися з ними, щоб обговорити проблемні питання.
Президент Американської торгової палати в Україні Андрій Гундер в ексклюзивному інтерв'ю «Україні молодій» закликав прийняти останні розроблені інвесторами «зеленої» енергетики пропозиції, які відображають граничні межі добровільної реструктуризації та сподівався, що уряд не допустить одностороннього різкого зниження тарифу.

«Дешевизна» атомної енергії як сучасний переспів казки про «Кашу из топора»

Олександр НАКАЗНЕНКО

Ще з радянських часів спостерігається така закономірність. Якщо по першому телеканалу розповідають про перспективи чогось, переконуючи в його щасливому майбутньому, то це вірна ознака, що скоро предмету розхвалювання настане гаплик. Років зо два тому, коли в Україні активно почали активно обговорювати ідею глобального переходу на використання відновних видів енергії, по «Першому національному» почала активно мусуватися тема про переваги та перспективи атомної енергетики. Сільських бабусь, які після доїння корів та годування свиней сідали біля екрана подивитися якийсь «мильний серіал», почали настійливо переконувати щодо необхідності та перспектив розвитку атомної енергетики. Більшого марнотратства ефірного часу годі й придумати.
Взагалі, атомна енергетика має кілька ризиків загроз, лише одним з яких є людський фактор, як це було в Чорнобилі. Інший — природні явища, як це сталося у Фукусімі. Окрім того, атомні станції — найбільш підходяща ціль для атак терористів (на другому місці греблі великих ГЕС). Також вони являють загрозу внаслідок випадкових потраплянь інородних предметів, наприклад, метеориту чи аварійного падіння літака, ракети і т. ін.
Схоже, що вже не вистачає ніякого бюджету, аби «латати дірки» в атомній енергетиці та наслідках її діяльності. Якось на тлі заяв по «дешевизну» атомної енергії малопомітно промайнула інформація про 600 мільйонів євро від Європейського банку реконструкції та розвитку та Європейського співтовариства з атомної енергії.
З цього приводу хотілося б почути відповіді на питання щодо використання коштів, передбачених розпорядженням Кабміну від 7 листопада 2012 р. №1013-р:
1. Яким підприємствам та на виконання яких конкретно робіт щодо підвищення безпеки енергоблоків атомних станцій будуть розподілятися кошти у розміри 600 мільйонів євро позики від Європейського банку реконструкції та розвитку та Європейського співтовариства з атомної енергії?
2. В які терміни і з яких джерел надходжень буде повертатися позика 600 мільйонів євро Європейському банку реконструкції та розвитку та Європейському співтовариству з атомної енергії?
Тож, що саме передбачає ця програма, під яку розпорядженням Кабміну від 7 листопада 2012 р. № 1013-р надано позику на 600 мільйонів євро для «Енергоатому» під 0,2% річних? Є припущення, що на заходи безпеки блоку № 1 Південно-Української АЕС, який вже відзначив своє 30-річчя, і для продовження його експлуатації у надпроектний період необхідні кошти на модернізацію. Такі роботи вже проводилися 2010-го року на 1-му та 2-му енергоблоках Рівненської АЕС, після чого їхню експлуатацію дозволили продовжити ще на 20 років.
Але, видається, що це лише перші «ягідки» повального процесу модернізації. Оскільки найближчими роками настане період масових планових реконструкцій реакторів українських АЕС, більшість яких були запущені у вісімдесятих роках минулого століття.
До вашої уваги дати введення в експлуатацію атомних реакторів:
Запорізька АЕС
1-й реактор — 09.11.1984
2-й реактор — 25.05.1985
3-й реактор — 04.12.1986
4-й реактор — 07.11.1987
5-й реактор — 09.04.1989
6-й реактор — 06.10.1995

Південно-Українська АЕС
1-й реактор — 31.12.1982
2-й реактор — 06.01.1985
3-й реактор — 20.09.1989

Рівненська АЕС
1-й реактор — 22.12.1980 (у грудні 2010 продовжено роботу на 20 років)
2-й реактор — 22.12.1981 (у грудні 2010 продовжено роботу на 20 років)
3-й реактор — 21.12.1986
4-й реактор — 26.09.2004

Хмельницька АЕС
1-й реактор — 10.12.1987
2-й реактор — 08.08.2004
Як бачимо, окрім 1-го блоку Південно-Української АЕС протягом лише наступних чотирьох років 30-річний ювілей роботи відзначать ще семеро (!) реакторів, що може викликати потребу залучення десятків мільярдів гривень лише на заходи безпеки без нарощення енергопотужності.
Тож доцільніше й перспективніше не продовжувати їхні експлуатаційні терміни, витрачаючи для реконструкцій мільярди гривень, а зупиняти вироблені реактори назавжди, натомість спрямовувати кошти на розвиток відновної енергетики. В Україні ринок постачальників обладнання для сонячних та вітрових електростанцій нині переживає період становлення й допоки на ньому немає належної конкуренції. Але, відчувається, що вона вже не за горами.
Компанії, які займаються облаштуванням СЕС, неохоче діляться інформацією про свої розцінки та інвестиції в цю галузь. У неофіційних розмовах називається цифра 1,2 євро (плюс 5% вартості за встановлення) за ват потужності СЕС, що ближче до роздрібної вартості невеличких станцій, аніж мільйонних замовлень, де ціни можуть бути на порядок нижчі. Але навіть, виходячи з розрахунку цих «роздрібних» цін з ПДВ — 1,26 євро за ват, на 600 мільйонів можна встановити 476 МВт потужностей сонячних станцій. Гадаю, що за планового державного підходу у цій галузі енергетики — можна буде суттєво знизити вартість СЕС, враховуючи нинішню середню закупівельну ціну технічного кремнію, з якого виробляють сонячні панелі — 0,64 євроценти, яка має стійку тенденцію до спадання. Та, навіть, згадана потенційна потужність 476 МВт — це половина потужності одного атомного реактора, більшість яких нині діють Україні (або еквівалент потужності 1-го та 2-го блоків Рівненської АЕС).
Власне, кошти на екологічну відновну енергетику можна знайти. Потрібно лише вірно ними розпорядитися. Для прикладу порівняємо нинішню вартість СЕС ще з сумами, які планують затратити на скандально відому угоду з видобуванням сланцевого газу. Йдеться про 10 мільярдів євро. За такі гроші можна спорудити майже 8 ГВт потужностей сонячних станцій. Це більше ніж половина загальних потужностей АЕС України (майже 14 ГВт). Або ж інше порівняння. Вказаних енергопотужностей вистачить, аби замінити газове опалення сонячним 800 тисяч окремих будинків квадратурою опалюваної площі 100 м. кв. (з розрахунку 1 кВт на опалення 10 м. кв.). Тож є матеріал для роздумів на тему: як можна раціональніше використовувати інвестиції.
Візьмемо для прикладу прагматичну Німеччину, до речі, розташовану дещо північніше за Україну. Там взято курс на відмову від атомної енергетики, з якою планують розпрощатися вже 2020 року. До слова, так само німці відмовилися від видобування сланцевого газу. Все це стає можливим завдяки державній програмі розвитку відновної енергетики. Протягом 2011 та 2012 років німці встановлювали щомісяця понад 2 ГВт (гігавати) потужностей сонячних батарей, переважно на дахах своїх будинків. Тобто, образно кажучи, кожні два тижні німці накривають свої оселі такою кількістю сонячних панелей, яка у світлу частину доби може замінити один атомний реактор. Відтак, на початок нинішнього року загальна потужність німецьких сонячних електростанцій сягнула 31 ГВт, 80% яких розташовані на дахах будинків. Для порівняння — загальна потужність усіх реакторів українських АЕС — трохи менше 14 ГВт, а пікове енергоспоживання всієї енергетики України становить 32 ГВт.
Загалом, атомна енергетика — це пережиток минулої тоталітарної епохи. Перша у світі АЕС була запущена 1954 року в тодішньому СССР (Калузька область). Потім атомні реактори поширилися по всьому Союзу й на територію України, зокрема. Проте Чорнобиль і Фукусіма — з одного боку, а з іншого — стрімкий розвиток відновлювальною енергетики ознаменують закінчення епохи «мирного атому». Якось лауреат Нобелівської премії з фізики Жорес Алферов зазначив: «Якби на розвиток альтернативних джерел енергії було витрачено лише 15 % коштів, спрямованих на розвиток атомної енергетики, то АЕС для виробництва електроенергії в СССР взагалі були б не потрібні!».
У перспективі атомна енергетика може розвиватися хіба що у напрямку ліквідації вже зроблених радіаційних забруднень та належної утилізації відпрацьованого ядерного палива. Якщо враховувати наслідки ліквідації Чорнобильської катастрофи, то собівартість атомної енергії буде найвищою з-поміж інших на десятки, а то й сотні років наперед. Наразі, йдеться про те, що й без аварійних випадків за звичного функціонування АЕС собівартість атомної енергії — все одно не така дешева, як її намагаються подати зацікавлені особи. Спочатку вироблена на атомних станціях енергія відпускається по директивній «копійчаній» ціні, але потім ядерна енергетика дотується всілякими позиками й інвестиціями на реконструкції, модернізації, підвищення безпеки і т. ін. У результаті виходить, що насправді «дешевизна» атомної енергії — це сучасний техногенний переспів російської народної казки про кашу з сокири.
До слова, про російський слід атомної енергетики України. Окрім «газової голки», з якої ми ніяк не зіскочимо, українська енергетика залежна від сусідньої країни. Оскільки, нині вагома частка (майже 50% у виробництві електрики) енергозабезпечення становить атомна енергетика. Через штучно створені умови збагачувати уран для наших АЕС доводиться на території Росії. Відтак, потрібно позбутися залежності від атомної енергетики допоки нам не почали «викручувати руки» ще й за допомогою уранового важеля.

Чому зниження «зеленого» тарифу без реформування галузі не подолає кризу на ринку електроенергії

Олексій МИХАЙЛЕНКО,
економіст, експерт у галузі енергетики та ВДЕ, співзасновник аналітичного центру Clean Energy Lab
Колеги знають мене як економіста, адепта розрахунків, фактів та evidence-based (доказової. — ЕП) аналітики, а також як розробника моделей, які використовувало Міненерго в процесі «медіації» з інвесторами у ВДЕ.
Оскільки Аннушка вже витерла олію, яку до цього пролила на рейки локомотива «віддячити зеленим», то я вирішив, що вже можна дати свою персональну експертну оцінку ситуації, що склалася.
«Переможна зрада» законопроєкту №3658
Переможна — бо зекономили непобутовим споживачам близько 200 млн доларів на рік на наступні десять років. Красива картинка в медіа, електорат радіє та вдячний своїм демократично обраним популістським політикам.
Ми не перша країна, яка переглядає «зелені» тарифи, але шлях, яким ми це зробили, і що ще включено в закон, — це вже українська особливість.
Тут і «зелені металурги», які не будуть платити за «зелених», а заплатять усі інші. Тут і часткове фінансування ВДЕ з бюджету, хоча не подумали, звідки брати кошти на ці нові видатки. Зате передбачили можливість накинути сюрпризом податкове навантаження на ВДЕ десь у майбутньому.
Як економіст скажу, що бізнес не повинен отримувати надприбутки за державної підтримки, та жоден політик не порахував, були надприбутки чи ні.
На грамотний, індивідуальний, бізнес-орієнтований підхід ні в кого бажання не було. Усіх пустили під одну гребінку. Деякі компанії матимуть проблеми з виплатами кредитів, деякі — ні. Чи справедливо вчинили з першими?
Зрадлива — бо, воюючи з електровітряками, проігнорували корінь зла. Основоположні проблеми та викривлення ринку залишилися, борги будуть накопичуватися. Тепер ми ще зможемо їх (не)покривати з державного бюджету.
Я часто повторював і буду повторювати: ВДЕ не є основною проблемою, скільки їм не знижуй тариф. ВДЕ є невід'ємною частиною ринку електроенергії, і без подолання основоположного викривлення ринку балансу не знайти.
Наскільки відчутно «порізані» «зелені» тарифи
Зниження для СЕС становить 15%, для ВЕС — 7,5%. Максимальне зниження, на 47%, отримало всього 50 МВт СЕС. Відомі «клюєвські» станції, які вже один раз потрапили під урізання тарифу вдвічі, отримали ще -5%. Старий «вітер» не зачіпали — як частину політичного компромісу.
Річна економія на станціях, встановлених до 2021 року, становитиме близько 200 млн євро на рік. За поточним курсом це 6 млрд грн на рік. Звучить багато, але ж все відносно. У середньому за майбутніми платежами це 10% від загальної вартості «зелених» тарифів у 2021 році.
Якщо «ближче до людей», то це лише 1,5-3% зниження кінцевої ціни для непобутового споживача. Чи варте це було десятимісячної епопеї, ризику позовів до країни та наслідків для інвестиційного клімату?
Краще б ці зусилля витратили на речі, які дійсно допомогли б знизити ціну для споживачів, зокрема, на покращення конкуренції на ринку електроенергетики.
Економія в гривнях може бути знівельована зростанням курсу
Надихнувшись останніми новинами у світі моди на монетарну політику, в Україні можна очікувати падіння курсу євро.
Якщо середній курс гривні до євро у 2021 році буде, наприклад, 32, то економія 6 млрд гривневого еквіваленту для українського споживача ділиться надвоє. Бо платежі з урахуванням «урізання» 1,5 млрд євро на рік вимагатимуть додаткових 3 млрд грн. Стимулюючи експортерів, додаємо витрат в енергетиці.
Так, макроекономічна політика складніша за такий аналіз. Загальний ефект від зниження курсу гривні може перевищити додаткові витрати в енергетиці.
Після ухвалення закону борги перед ВДЕ погашені не будуть
Законопроект 3658 позиціонувався як наріжний камінь виходу з кризи. Зі свого боку, НКРЕКП підвищили тариф на передачу до 240,23 грн за МВт-год та підняли нічний прайс-кеп на оптовому ринку з серпня 2020 року. Ринок чекає, що ці заходи вирішать кризу неплатежів.
Однак це міф, який виник, напевно, через брак ґрунтовних розрахунків.
З усіма нововведеннями та урізаннями борги не те що не виплатять — продовжать накопичуватися нові. За моїми розрахунками, дефіцит фінансування Гарантованого покупця, через який фінансується «зелений» тариф, за перше півріччя 2020 року досяг 16,3 млрд грн.
За другу половину року назбирається ще 13,5 млрд грн. Усього — майже 1 млрд доларів за поточним курсом.
Щоб покрити дефіцит Гарантованого покупця, тариф на передачу повинен зрости до 560 грн за МВт-год або у 2,3 разу більше, ніж визначила НКРЕКП. При цьому навіть не будуть покриті борги, накопичені за перше півріччя 2020 року.
На таке різке зростання тарифу регулятор не піде, тому цей 1 млрд євро треба «наколядувати» або влити з бюджету. Сумніваюся, що на це дадуть кредитів. Упевнений, що інвестори не отримають пеню або відсоток за прострочення платежів. Якщо придивитися уважніше, проблема не лише в «зелених» тарифах.
Борги перед «Енергоатомом» продовжать накопичуватися
Гарантований покупець також є частиною ПСО для забезпечення населення дешевою, як бруд, електроенергією. За цим механізмом ГП отримує від «Енергоатома» та «Укргідроенерго» електроенергію за низькими цінами, частину продає для потреб населення, а залишок продає на ринку.
При високих цінах після відкриття нового ринку ГП генерував прибуток, а вже з січня 2020 року отримує збитки. «Завдяки» регуляторному ноу-хау ГП згенерує 11,6 млрд грн збитків у 2020 році лише за діяльністю постачання населенню.
Навіть якщо прибрати ПСО з Гарантованого покупця, ВДЕ все одно не отримає достатньо грошей, адже фактичне фінансування в тарифі на передачу закладене лише на 12 млрд грн за весь 2020 рік при необхідних 27,6 млрд грн. Це 30% від необхідної суми. Виходить, кошти в системі закладені з дефіцитом.
Стабільні збитки для державного «Енергоатома» і реальність банкрутства більшості генерації з ВДЕ — це нова реальність і результат державницьких рішень.
Борги перед ВДЕ та неефективність ПСО — вершина айсберга
Недавно народні депутати ухвалили закон про врегулювання боргів старої моделі ринку на 30 млрд грн. Більша частини з них, накопичених державними шахтами, водоканалами і постачальниками води та електроенергії на неконтрольовані території, списується та рефінансується державою.
Проте біда в тому, що причину виникнення цих боргів ніхто не ліквідував. Вони продовжують накопичуватися і в новій моделі ринку. Ми за півтора року нової моделі ринку назбираємо боргів більше, ніж за понад п'ять років до того.
Це при тому, що за останній рік ціни на ринку на добу наперед в ОЕС України були в середньому на 30% вищі за ціни в ЄС. Це при наших «прайс кепах» (обмеженнях ціни). Найближчий за ціною сусід — Польща, де немає атомної генерації, де ринок також концентрований і в енергоміксі домінує вугілля.
Поважний результат, але детально про ринок та ціни поговоримо окремо.
Що робити в цій ситуації
Небажання платити високі «зелені» тарифи у новій моделі ринку наклалося на високі ціни на електроенергію, які стали результатом неготовності завершити реформу. Проте цапом-відбувайлом ми обрали «зелених куркулів».
ВДЕ свій внесок у вирішення проблем зробили, тарифи знижені. Проте за це вони не отримають нічого, а можливо, будуть вимушені продати активи за безцінь. Комусь, хто точно знатиме, коли відновляться виплати боргів.
Треба вирішувати структурні проблеми ринку, а не зв'язувати собі руки популізмом або кивати на печерські пагорби і казати, що Офіс президента не дозволяє реформи. Структурні проблеми — це крива модель субсидіювання цін на електроенергію для населення, це ринкова влада окремих гравців, це дірки у правилах ринку, це продовження накопичення боргів.
Скільки не шукай винних і скільки не обрізай «зелений» тариф, проблеми не зникнуть. Це «домашнє завдання» з реформ ринку електроенергії не для галочки, від нього залежать енергетична безпека та добробут українців.
Україна в популістському запалі радісно бігла до реформи ринку, але вдарилася лобом об скло неготовності політиків до болючих дій. Скло непробивне, і тріщини можуть піти по ньому лише від голоду та бідності або під напором «сороса» і МВФ, які вимагають від влади покращити життя людей.
Чим більше ми затягуємо з рішучими діями, тим більше заплатить кожен з нас. Болючі реформи триватимуть роки, але позитивний ефект від них будемо мати на десятиріччя. Україна більше не може чекати.

Три асоціації виробників «зеленої» генерації направили спільний лист президенту Володимиру Зеленському, в якому виклали проблеми та загрози розвитку сектору відновлюваної енергетики, а також попросили особистої зустрічі. Про це повідомляється у спільній заяві організацій.

В листі повідомляється, що незважаючи на плюси початку роботу ринку електричної енергії 2019 року, виявлено багато його недосконалостей, що загрожують галузі відновлюваної енергетики
Асоціації готові презентувати усі необхідні дані, цифри та факти, що свідчать про минулорічний успішний стан розвитку галузі, її позитивний вплив на ринок електричної енергії, наповнення державного бюджету.
«За 12 років існування системи державної підтримки відновлюваної енергетики, інвестори неодноразово доводили своє прагнення та спроможність домовлятися.
Протягом цього часу була скасована пільга на податок на прибуток, знижено «зелений» тариф для сонячних електростанцій в чотири рази, запроваджена аукціонна модель розвитку галузі, скорочено термін дії технічних умов на приєднання до електричних мереж, добровільно зупинено девелопмент багатьох проєктів, а також списано сотні мільйонів гривень у якості збитків», — йдеться у листі.
Лист підписала Українська асоціація відновлюваної енергетики, Українська вітроенергетична асоціація та Європейсько-українське енергетичне агентство, що представляють переважну більшість українських та іноземних інвесторів у «зелену» енергетику.

Сонце у глухому куті


Держава не сприяє розвиткові відновлюваної енергетики в Україні, затримуючи ухвалення необхідних для ринку законів

Нацкомісія, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики та компослуг ухвалила зменшення «зеленого» тарифу, згідно закону, який напередодні підписав президент.
Відповідне рішення регулятор прийняв на засіданні 1 серпня.
«1 серпня відбулося засідання Комісії у формі відкритого слухання на якому було ухвалено рішення прийняти постанову НКРЕКП «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб’єктів господарювання» (з 01 серпня 2020 року)», — йдеться у повідомленні на сайті установи.
«Це технічне рішення, яке приймається на виконання прийнятого і набутого чинності закону.. з метою уникнення часового розриву ми приймаємо рішення саме сьогодні», — зазначала на засідання в.о голови Нацрегулятора Оксана Кривенко.
Нагадуємо:
21 липня Верховна Рада прийняла в цілому законопроєкт №3658 щодо удосконалення умов підтримки виробництва електроенергії з альтернативних джерел, який покликаний знизити та реструктуризувати «зелений» тариф.
31 липня президент Володимир Зеленський підписав закон.
Закон, зокрема, передбачає зниження «зеленого» тарифу для введених в експлуатацію в період з 1 липня 2015 го до 31 грудня 2019 року сонячних станцій понад 1 МВт на 15%, для ВЕС з турбінами потужність 2000 кВт — на 7,5%.

Андрій Гундер: Конверт із готівкою ви не зможете засунути в комп'ютер


Президент Американської торговельної палати в Україні Андрій Гундер — про загрозу ретроспективного перегляду законів, нову структуру світової економіки та перспективи нашого аграрного сектору


Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ
...Великий міжнародний бізнес, який і в «докарантинну» епоху входив в Україну напрочуд обережно, сьогодні опинився на черговому роздоріжжі. Умови ведення бізнесу, як періодично наголошують його представники, доведеться змінювати. Але чи залишиться у цьому новому світі місце для України, чи вихід із карантину ознаменує для нас новий етап економічного занепаду, а чи, навпаки, стане вікном можливостей, і що треба зробити, аби знайти своє місце у новій світовій економіці?
Президент Американської торговельної палати в Україні Андрій Гундер назагал оцінює ситуацію в нашій країні стримано оптимістично. Але при цьому наголошує: домашнє завдання із захисту прав інвесторів нам таки доведеться виконувати.
...Ми спілкуємося по «Скайпу» — карантин. І пан Гундер розпочинає із невеличкого історичного екскурсу.
Українська структура — найбільша в Європі
— Американська торгова палата була заснована в Україні в 1992 році. Це був саме той рік, коли після оголошення Незалежності в Україні масово відкривалися посольства іноземних держав та водночас сюди заходили перші міжнародні компанії. Значна частина їх об'єдналася — так і була створена Американська торговельна палата. Палата представляє найбільших інвесторів та міжнародні компанії, які працюють в Україні, наповнюють державний бюджет мільярдами гривень і забезпечують робочі місця для сотень тисяч людей.
Сьогодні у нас налічується понад 600 компаній-членів. Ми є частиною Торговельної палати США, яка розміщена у Вашингтоні, через дорогу від Білого дому. Це одна з найбільших бізнес-асоціацій у світі. Крім України, американські торговельні палати є в 43 країнах Європи. Але саме Американська торговельна палата в Україні є найбільшою у Європі. На постійній основі у нас працює 43 особи.
Діємо у трьох ключових напрямах. Перший — B2G (Business to Government) — доносимо голос бізнесу до органів державної влади. Ми ведемо діалог із Верховною Радою, Офісом президента, Кабміном та іншими структурами, які мають вплив на формування бізнес-клімату в Україні. У нашій Палаті діють 20 комітетів, серед них: податковий, митний, аграрний, харчової промисловості, банківський, охорони здоров'я. Кожен із комітетів формує проблематику в розрізі своєї галузі, вносить свої пропозиції, тоді ми узагальнюємо їх і формулюємо основні пріоритети.
Другий напрям роботи — B2B (Business to Business) — ми є платформою, де зустрічаються бізнесмени, генеральні директори, які мають змогу спілкуватися і генерувати нові ідеї. Для бізнесу таке спілкування є доволі важливим, адже дозволяє залучати нових клієнтів та планувати спільні проєкти.
Третій напрям — B2U (Business to Ukraine) — ми просуваємо Україну в світі як напрям для інвестицій та доносимо інформацію про неї до потенційних інвесторів із різних країн. Ми розповідаємо, як бізнес почуває себе тут, які є можливості для інвестицій в Україні.

Андрій Гундер.


Світ без «корони»
 Епідемія коронавірусу вже суттєво змінює структуру світової економіки. Як, на вашу думку, вплинуть ці процеси на Україну? Що має зробити українська влада, аби з мінімальними втратами вийти з карантину?
— Я б виділив три головні пріоритети. Перший із них — це, безумовно, продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом, що напрочуд важливо для макроекономічної стабільності в Україні. Співпраця з МВФ — знак схвалення для потенційних партнерів та інвесторів, що у державу можна інвестувати.
Другий — це активна боротьба із COVID-19, аби врятувати більше людських життів. І третій — це відновлення економіки в Україні задля збереження робочих місць.
Наші компанії-члени сьогодні активно мобілізують свої сили і допомагають українцям. І хоча абсолютна більшість із міжнародних бізнес-компаній, які сьогодні працюють в Україні, не досягне запланованих результатів, усі вони активно допомагають державі та громадянам: надають медичне обладнання, товари першої необхідності. Вони переконані: якість медичних послуг має бути ключовою у реформі охорони здоров`я.
Безпека та захищеність працівників мають надзвичайно важливе значення для кожного добросовісного роботодавця.
Саме тому наша Палата розробила свій план виходу з карантину, що складається із чотирьох етапів. Вихідною точкою для нас стане 4-й етап виходу з карантину, який був анонсований урядом України.
На першому та другому тижнях найголовнішими з них є повна щоденна дезінфекція офісу, закупівля та забезпечення співробітників засобами індивідуального захисту, реорганізація офісу з дотриманням соціальної дистанції між робочими місцями у 1,5-2 метри. На третьому та четвертому тижнях — температурний скринінг, запровадження політики «чистого столу», робота в малих групах/позмінна робота, участь у зустрічах буде можлива лише в разі крайньої необхідності та з дотриманням усіх правил безпеки.
Пріоритетом у нашій стратегії є наші співробітники, тому ми зробили акцент на м'якому та поступовому поверненні до роботи.
Зелений тариф: влада передумала?...
 Торік Україна залучила рекордні інвестиції у розвиток зеленої енергетики. Сьогодні ж влада змінює правила гри на цьому ринку, значною мірою через власні помилки та протекціоністську політику, але все ж таки... Чи порушуються при цьому права інвесторів та як ви, з урахуванням ситуації, розцінюєте перспективність галузі для міжнародного бізнесу?
— І справді, упродовж останніх років ми були свідками того, як зарубіжні інвестори вкладали гроші в українську відновлювальну енергетику. Йдеться насамперед про енергію вітру, сонця, назагал сума інвестицій сягнула понад 3 млрд євро. Це був значний внесок у розвиток української економіки. Для досягнення цієї мети, як відомо, комерційні банки надавали бізнесменам значні суми кредитного фінансування, спираючись на обіцянки держави Україна щодо зеленого тарифу.
Що ж ми побачили в результаті? Що торік навесні в Україні було ухвалено закон про запровадження зелених аукціонів в Україні. Але водночас наприкінці літа цього ж 2019 року законодавці та Міністерство енергетики почали обговорювати варіант запровадження ретроспективного перегляду чинного зеленого тарифу. Який, нагадаю, раніше влада гарантувала відповідним законом. Під який, знову ж нагадаю, бізнесмени позичали гроші у комерційних банків.
Проблема ретроспективних змін, як один із регуляторних ризиків, з якими стикаються інвестори, підкреслюється Європейським Банком Реконструкції та Розвитку та Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. За їхніми рекомендаціями, реалізація механізму аукціону має на меті уникнути проблеми ретроспективних змін, включаючи зниження зелених тарифів.
Адже іноземні інвестори розпочали реалізацію своїх проєктів із виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії відповідно до українського законодавства, яке чітко гарантувало їм отримання затвердженого владою зеленого тарифу. Держава закріпила цілі щодо майбутнього нарощення генерації з відновлюваних джерел та гарантувала інвесторам викуп усієї виробленої електричної енергії з ВДЕ за зеленим тарифом. Тож будь-які односторонні ретроспективні зміни зеленого тарифу були б грубим порушенням прав інвесторів та гарантій держави.
Внесення односторонніх ретроспективних змін до зеленого тарифу буде суперечити неодноразово заявленим пріоритетам нового уряду щодо зобов'язань України залучити прямі іноземні інвестиції для стимулювання зростання ВВП та боротьби зі змінами клімату шляхом розвитку енергоефективності та відновлюваної енергетики.
На думку компаній-членів Палати, український енергетичний сектор, особливо ВДЕ, має значний потенціал для залучення інвестицій. Для досягнення ключової мети — інтеграції до європейських енергетичних ринків — Україна повинна забезпечити прозорість, конкурентоспроможність і стабільність для гравців українського енергетичного сектору.
Уряду слід уникнути внесення односторонніх ретроспективних змін, щодо яких не досягнуто консенсусу з інвесторами. Я певен, що успішна реалізація проєктів з відновлюваної енергетики, які впроваджуються з використанням міжнародного фінансування, надасть потужний сигнал потенційним іноземним інвесторам про те, що Україна є відкритою для бізнесу.

Андрій Гундер і Денис Шмигаль. 


Можливості для аграріїв і виклики для банкірів
 Україна все більше і більше стає аграрною державою: відсоток продовольчо-сировинного експорту в нас постійно зростає. Чи посилить цей процес пандемія коронавірусу і як може відбитися ця тенденція на українській економіці, адже, з одного боку, ми продовжуємо залишатися сировинною державою, а з другого — деякі експерти вже називають пшеницю «новою нафтою» у посткарантинному світі?
— Аграрний сектор — це і справді один із рушіїв економіки України. Він формує 19% ВВП держави. Це значна цифра, і вона забезпечує понад 40% усіх валютних надходжень до країни. Йдеться про перспективну, прибуткову й інвестиційно привабливу галузь. Торік Україна експортувала сільськогосподарської продукції на понад 22 млрд доларів, оновивши другий рік поспіль рекорд аграрного сектору.
Наразі ж ми можемо констатувати, що в цілому протиепідемічні заходи в Україні не мали відчутного впливу на проведення сезонних робіт. Посівна пройшла успішно, попит на сільськогосподарську продукцію залишився незмінним як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Не існує жодного дефіциту чи, навпаки, посиленого попиту. Україна як провідний світовий експортер не втратила довіри своїх партнерів, вона зуміла забезпечити своїми поставками всіх клієнтів. Сьогодні є можливість збільшити експорт аграрної продукції, зокрема, в час пандемії забезпечити продовольчу безпеку інших країн.
Цей процес в аграрному секторі відкриває для нашої держави нові можливості, що принесуть додаткові інвестиції в українську економіку та, можливо, дозволять створити нові робочі місця. При цьому зростання експортного потенціалу України має супроводжуватися пошуком нових торговельних партнерів, розвитком залізничної інфраструктури та, що дуже важливо, диджіталізацією процесів.
 Торік Національний банк України отримав від Американської торговельної палати відзнаку «Вибір бізнес-спільноти 2019». Як ви оцінюєте стан української фінансової системи у загальному контексті формування інвестиційного клімату в державі та роль у цьому процесі НБУ?
— Роль ефективної та стабільної діяльності української фінансової системи на тлі глобальних кризових явищ, безумовно, посилюється — і це є необхідною передумовою для економічного зростання України у довготерміновій перспективі. Особливо, якщо розглядати процес під кутом зору інтеграції у світові економічні процеси. Тому ми активно підтримуємо сталий розвиток сектору банківських та фінансових послуг в Україні.
У переддень прекрасного американського свята Дня подяки ми традиційно дякуємо організаціям та особистостям, які найбільше зробили для того, аби Україна стала сприятливим місцем для ведення бізнесу. Торік у листопаді ми запитали всіх членів нашої Палати, кому вони хочуть подякувати насамперед. І вони всі одностайно сказали: найбільше вони хочуть подякувати Національному банку України — за проведення активної монетарної політики, продовження очищення банківського сектору, посилення незалежності НБУ та сприяння макроекономічній стабільності.
Крім того, в умовах світової пандемії, турбулентності та непрогнозованості бізнес-спільнота також відзначила зусилля НБУ в протистоянні кризі. Ми зробили спільну заяву з представниками інших бізнес-асоціацій і наголосили на головних стратегічних кроках, здійснених Нацбанком, які не допустили деструктивних наслідків для економіки України.
Ми порівнюємо цьогорічну кризу з падіннями економіки, які були у 2008, 2014 роках. І бачимо цікаву паралель: у 2014 році Національному банку України доводилося рятувати банки, а зараз усе навпаки — банки рятують економіку, оскільки вони докапіталізовані та мають достатній запас ліквідності.
Очевидно, що карантинні обмеження вплинуть на роботу банківського сектору та його фінансові показники. Особливо, якщо ми порівняємо ці показники з цифрами минулого року, коли прибуток банківського сектору становив майже 60 млрд гривень. Це, до речі, був найвищий рівень за весь час роботи українського банківського сектору... Цьогоріч, звичайно, можливе зниження якості кредитного портфеля, зниження обсягів прибутковості банківської сфери. Але назагал випробування кризою українська фінансова система витримала.
Між працівником і роботодавцем
 В одному зі своїх інтерв'ю ви радили українській владі внести зміни до вітчизняного законодавства, аби забезпечити більшу гнучкість бізнесу в період виходу з кризи. Які кроки, на вашу думку, необхідні нам насамперед і наскільки соціальними вони можуть бути?
— Наш меседж дуже чіткий: компанії-члени Палати вважають, що трудове законодавство має бути оновлене. Трудовий кодекс, яким сьогодні користується бізнес, був написаний у 1971 році. Це майже півстоліття тому, за часів неіснуючого вже Радянського Союзу... І за час, відколи було ухвалено цей законодавчий акт, дуже багато чого змінилося.
Експерти Американської торговельної палати активно працювали над законопроєктом №2708, який згодом було відкликано. Ми розуміємо, що він має бути доопрацьований, але, водночас, він зможе лібералізувати надмірно регульоване трудове законодавство і зробити трудові відносини більш гнучкими. Реформа трудового законодавства надасть бізнесу набагато більше гнучкості як у збереженні поточних працівників, так і швидкому наймі нових.
Сьогодні більшість українського бізнесу перебуває на карантині вже понад два місяці, і ситуація із пандемією виявила значні прогалини у регулюванні: аби водночас стримати поширення вірусу і водночас надати підтримку бізнесу. Також необхідно регламентувати та узаконити нові гнучкі та віддалені режими роботи. Уже сьогодні ми бачимо: ефективність віддаленої роботи може бути навіть вищою, ніж традиційної, на робочих місцях.
Раніше, як відомо, існувала навіть деяка стигма, вважалося, що коли людина працює вдома, то це щось вторинне і несерйозне. Зараз ми на собі переконалося: це зовсім не так, і диджіталізація процесів — нагальна потреба. Ми впевнені, що лібералізація трудового законодавства дозволить створити рівні правила гри, вона збалансує інтереси як працівників, так і роботодавців.
Конверт із грошима в комп'ютер не вставиш!
 Як ви назагал оцінюєте українські економічні реформи? Що, на вашу думку, вдалося зробити, а що залишилося нездійсненним?
— Ми бачимо головне: уряд усвідомлює важливість діалогу з міжнародними інвесторами і розуміє, що підняти економіку можуть тільки прямі іноземні інвестиції. Це є найголовнішим, що потрібно сьогодні зробити, щоб створити робочі місця, сплачувати податки і таким чином піднімати економіку держави. За роки ми бачимо прогрес у багатьох законопроєктах, які були ухвалені, зокрема у податковій сфері: почалося вчасне повернення ПДВ, запроваджено прозоре адміністрування. Компанії-члени нашої Палати наголошують: ми хочемо, аби це продовжувалося!
Ми чуємо багато заяв, слів, закликів, обіцянок, які дають президент України, прем'єр щодо захисту іноземних інвестицій. У свою чергу, наша місія в Україні — захист цих компаній. Сьогодні міжнародні інвестиційні компанії не шукають в Україні привілеїв, вони шукають справедливості. Йдеться про забезпечення верховенства права, реальної судової реформи, справедливого правосуддя, прозорого відбору суддів.
Велика проблема нинішньої України — тіньова економіка. Вона, за різними підрахунками, становить в державі близько 40%. Нові можливості для економіки України з'являться, коли ці компанії все більше виходитимуть з «тіні» і сплачуватимуть податки. Домогтися цього можна, у тому числі й завдяки діджиталізації, що сьогодні впроваджується у державі.
 Чи вдалося, на вашу думку, провести в Україні ефективну податкову реформу? І що ще варто зробити у цьому напрямі?
— Ще раз хочеться вжити це слово — «діджиталізація». Вона напрочуд ефективно усуває можливості для реалізації корупційних схем. Адже конверт із готівкою ви не зможете засунути в комп'ютер: якщо ми переносимо взаємини між бізнесом і державою в онлайн, то одразу ж різко зменшується кількість елементів, що мають вплив на поширення корупції.
Важлива також гармонізація податкового законодавства України з найкращими світовими практиками. Одним із головних показників економічного поступу держави є зростання ВВП, якого можна досягти за допомогою боротьби з тіньовою економікою. Це питання дуже важливе, і його можна розглядати як один із необхідних критеріїв роботи влади. Реальна детінізація — це один із головних показників створення інвестиційного клімату в державі для розвитку підприємств. Варто продовжити боротьбу з «сірим» ринком підакцизних товарів.
Водночас важливо зберегти успішні результати, які вже були досягнуті. Зокрема, своєчасне відшкодувавання ПДВ та прозорий процес його адміністрування залишається пріоритетом для компаній-членів. Запровадження електронного реєстру відшкодування ПДВ стало важливим та відчутним покращенням для бізнес-спільноти, тому наголошуємо на важливості збереження та вдосконалення досягнутих покращень щодо своєчасності, прозорості та повноти відшкодування ПДВ. 

Гарантії під сонцем

Інвестори, які вклали величезні кошти у вiдновлювану енергетику в Україні, просять Зе-команду не змінювати правила гри заднім числом

Олег ГАНСЬКИЙ

Що наухвалювала ВР на позачерговій сесії

Інна СТЕПАНЧУК
Хоча Верховна Рада офіційно пішла на літні канікули ще минулого тижня, у вівторок, 21 липня, депутати зібралися в сесійній залі на позачергове засідання. Скандального мовного законопроєкту Максима Бужанського нардепи розглядати не стали. І це означає, що з першого вересня навчання в російськомовних школах України (а їх наразі 125) з 5-го класу має розпочатися українською мовою. За словами голови Верховної Ради Дмитра Разумкова, повернутися до проєкту Бужанського парламент зможе, най­імовірніше, вже восени. Але на той час ініціатива вже втратить свою актуальність.
Натомість Рада ухвалила низку інших важливих рішень. Зокрема, зменшила «зелений» тариф для виробників альтернативної енергетики (законопроєкт №3658). Для сонячних та вітроелектростанцій «урізання» становитиме від 15 до 7,5 відсотка (залежно від потужності станції та року введення в експлуатацію). І хоча уряд до внесення законодавчих змін підписав меморандум iз виробниками відновлюваної енергії, з новими тарифами погоджуються далеко не всі гравці ринку. Деякі інвестори вже говорять про те, що подаватимуть на Україну до міжнародних арбітражів. «Сумарно бюджету України це зниження «зелених» тарифів упродовж наступних дев’яти років коштуватиме 3 мільярди доларів у вигляді недоотриманого податку на прибуток і ще мільярдів 4-5 пізніше — за рішеннями арбітражів. І все це з наших податків», — пише співзасновник «Української асоціації відновлюваної енергетики» Ігор Тинний. Також поправки нардепів вносять у законодавство термін «зеленої металургії», що звільнить деякі підприємства українських олігархів від сплати тарифу Укренерго за передачу «зеленої» електроенергії. «Начебто, певні види виробництва стали настільки вже екологічні, що мусять купувати електричну енергію без цільової надбавки на відновлювану енергетику. Що наступне? «Зелений кокс?» «Зелені шлаки?» Ми мусимо повірити, що металургія екологічніша за, скажімо, рослинництво чи туризм? — обурюється Тинний і додає: — Зараз, коли відбувається небачений раніше грабунок ринку традиційної енергетики, нардепи намагаються виставити в ньому винними маленький сектор відновлюваної енергетики».
Варто додати, що нардепка від фракції «За майбутнє» Анна Скороход вже зареєструвала у ВР постанову про скасування прийняття закону, що дозволяє знизити «зелений» тариф, повідомляється на сайті парламенту. А це означає, що президент не може його поки що підписати.
Також у вівторок нардепи ухвалили поправку про належне фінансування з держбюджету відновлення інституту фахівців із соціальної роботи (законопроєкт №3807) — ця ініціатива є важливою в продовженні реформування системи інтернатних закладів, про що «УМ» детально писала. У переліку ухвалених є також законопроєкт №2258, який захищає торгові марки, та № 2207-1д «Про управління відходами» (прийнято в першому читанні). Останній документ передбачає створення сучасної інфраструктури управління відходами. Він, зокрема, вимагає від виробників нести відповідальність за повний цикл життя створеної ними упаковки, батарейок, акумуляторів, електричного та електронного обладнання тощо.
Наступна сесія парламенту розпочнеться 1 вересня. Проте депутати мають бути готовими зібратися в сесійній залі, як зазначив спікер Дмитро Разумков, «у будь-який час доби і тижня». Тобто до кінця літа такі позачергові засідання можуть відбуватися ще не раз, якщо в тому буде потреба.

Як відмова від зобов'язань перед інвесторами у ВДЕ вдарить по банках фінансовій системі та бюджету?


Андрій Зінченко
редактор Тепло&Світло, експерт з енергетичних питань
Уряд Шмигаля, вслід за урядом Гончарука, повторює мантру про те, що потрібно зменшувати «зелений тариф». І така ідея знаходить багатьох прихильників — як серед урядовців так і серед депутатів.
Зрештою, політики-популісти разом із медіа створили в голові українців цілковито викривлену картину щодо відновлюваних джерел енергії. Згідно з цією картиною, ВДЕ в Україні займаються лише монополісти-олігархи. (Що вже неправда, бо в Україні соні власників промислових сонячних електростанцій та десятки тисяч — домашніх.) А фінансові проблеми електроенергетичної галузі — це результат появи «зеленої генерації», а не результат популізму і відсутності реформ які накопичувались понад два десятиліття.
З такої риторики випливають проста рекомендація в стилі «А давайте зменшимо розмір зеленого тарифу заднім числом». Зрештою, навіщо дотримуватися зобов'язань перед цими жадібними інвесторами?
Цього ще не сталось до цього часу через те, що український уряд розуміє — тоді його чекають множинні міжнародні арбітражі.
І тоді міжнародні інвестори заберуть те, що їм пообіцяла держава Україна. Разом із всіма пенями, штрафами та оплатою роботи дорогих європейських юристів. Нагадаю, один арбітраж — це близько 1 500 000 доларів лише витрат на юристів.
Однак, є ще один наслідок можливого ретроспективного урізання «зелених тарифів». Українські та міжнародні банки надали кредитів на мільярди доларів компаніям, що виробляють електроенергію з ВДЕ. А тепер вони можуть швидко стати проблемними. І створити цілий ряд проблем — як для державних банків, так і приватних.
Всього декілька мільярдів
В Україні більша кількість ВДЕ-проектів будувались із використанням кредитних коштів. Навіть великі іноземні інвестори часто користуються кредитними коштами. Серед найбільших кредиторів ВДЕ-проектів в Україні — ЄБРР, «Укргазбанк», «Укрексімбанк», «Ощадбанк».
Точні дані стосовно свого кредитного портфоліо банки не розголошують. Тому можемо говорити дуже приблизно. За різними підрахунками портфель кредитів «Укргазбанку» становить між 600 мільйонів та 1,5 мільярди доларів. Понад 500 мільйонів доларів позичили девелопери ВДЕ у ЄБРР.
Як бачимо, ВДЕ-генерація в Україні закредитована на мільярди доларів. Якщо уряд вирішить ретроспективно «різати» зелений тариф, ці кредити стануть проблемними.
Хто заплатить за докапіталізацію?
Механізм виникнення проблеми із кредитами, назагал, простий. В більшості випадків інвестори використовували новозбудовані сонячні та вітрові електростанції як заставу для свого кредиту.
Щойно уряд спробує зменшити «зелений» тариф, електростанції вже не будуть достатнім забезпеченням для кредиту, взятого на їх побудову. Банк, звісно, звертатиметься до власників ВДЕ-електростанцій за додатковим забезпеченням кредиту.
Однак у багатьох з них просто немає додаткових активів, які можна віддати в заставу. І це вже проблема не лише самого банку — дуже швидко НБУ почне задавати питання чому, наприклад, в «Укргазбанку» стільки проблемних кредитів.
Вийде дуже цікава ситуація — держава примножить кількість кредитів, які не відповідають вимогам самої ж держави в особі НБУ.
А у випадку державних банків вона одразу створить проблему сама собі. Які обсяги цієї проблеми? Навряд чи наразі уряд задумується про це. Так само як і про те, чи потрібно буде вливати додаткові гроші в державні банки.
НБУ матиме вихід — тиснути на банки або занижувати вимоги до них. У всілякому разі це означатиме проблеми. Або з прибутковістю державних банків, або із довірою до української банкової системи і до країни загалом від іноземних інвесторів.
Розмови інвесторів за устрицями
До речі, щодо самих іноземних інвесторів. Якщо уряд вирішить обрізати «зелений» тариф, міжнародні фінансові інституції, такі як ЄБРР, з великою ймовірністю, почнуть процедуру реструктуризації кредитів під ВДЕ. Їм для цього вистачить і досвіду і спроможності і запасу міцності.
Однак, буде і ще один наслідок. Звіти про те, що держава Україна відмовляється від власних гарантій інвесторам не залишаться у київському офісі. Вони розійдуться у європейські та американські штаб-квартири відповідних інституцій.
А далі найцікавіше. Представники таких структур як IFC, Світовий Банк, ЄБРР часто спілкуються з інвесторами. Формально та неформально. Часто за тареллю з устрицями чи лобстерами десь в дорогому лондонському ресторані. І ці розмови для інвесторів зазвичай значать більше, ніж запевнення українського уряду про «інвестиційну няню».
Такі розмови будуть закінчуватись словами «Інвестиції в Україну? Ні, Джо, не треба — ці люди навіть не збираються дотримуватись власних обіцянок. Не треба, повір мені».

Троянський електрокінь

Зе-команда, використовуючи маніпулятивні гасла, допустила
на український ринок російську електроенергію за демпінговими цінами — і завдала збитків державній компанії

Олег ГАНСЬКИЙ
Енергетичні потуги Зе-команди — попри обіцянки подолати минулі проблеми галузі та розчистити всі авгієві стайні, що залишилися від колишніх часів, — насправді можуть зруйнувати вітчизняну енергетику. Рішення закуповувати електроенергію у Російській Федерації, незважаючи на диспетчерські обмеження, що застосовуються до атомних електростанцій, є неприкритою грою в інтересах ворога. Адже, назагал, ситуація виглядає так: влада не дозволяє державному підприємству «Енергоатом» продукувати електроенергію, змушуючи того працювати напівсили, натомість ініціює імпорт із країни, що перебуває з нами у стані війни, тим самим садячи Україну на російську «електричну голку».
Ситуація до болю нагадує події 2009 року з підписанням так званих газових угод Юлії Тимошенко, але в даному випадку наслідки можуть бути значно плачевнішими.

Знищення галузі й скасування антиросійських санкцій

«У результаті запуску російської електроенергії страждає дер­жавний «Енергоатом», «Укренерго», ціла низка інших державних або приватних компаній. Ми унікальна країна, яка бореться з власним виробником, байдуже, як його прізвище. Тому ми відстоюємо не Ахметова або Іванова, а національні інтереси та енергетичну безпеку країни», — заявив скандальний український політик Олег Ляшко після медійного епізоду у віп-залі аеропорту «Жуляни», коли він тягав під запис автора ідеї про російський імпорт, тепер уже експредставника президента України Володимира Зеленського в Кабінеті Міністрів Андрія Геруса.
Через запуск імпорту, як стверджує Ляшко, зупиняються вітчизняні електростанції і припиняють купувати вітчизняне вугілля, вітчизняну електрику — це знищення власної генерації, скорочення робочих місць у галузі. «Запуск російської енергетики в країну — це, фактично, скасування санкцій проти Росії і привід для наших європейських партнерів також порушувати це питання. Поправка глави енергетичного комітету Верховної Ради Андрія Геруса, за якою в Україні здійснюється імпорт електроенергії з Росії, призвела до величезних втрат у вітчизняних компаній», — написав Ляшко на своїй сторінці у «Фейсбуці», додавши, що дії Геруса — це «залізні» докази у майбутній кримінальній справі за фактом державної зради.
«Герус, як треба ненавидіти Україну і служити Росії, щоб знищувати нашу енергетику і енергонезалежність України?! Зрадник Герус повинен відповісти по повній! — наголосив колишній нардеп. І додав: — Данія дозволила будівництво «Північного потоку-2». Я про це попереджав: ухвалення «формули Геруса», яка запустила в Україні російську електроенергетику, буде використано нашими партнерами для зняття санкцій з Росії. А чому їх бізнес повинен нести збитки, а наш заробляти?! І це тільки початок!».

Росіяни йдуть

Поправка, внесена головою енергетичного комітету Верховної Ради Андрієм Герусом до Закону «Про внесення змін до деяких законів України у сфері використання ядерної енергії», яка дає українським споживачам можливість закуповувати російську електроенергію, ставить вітчизняного виробника струму на коліна. Насамперед тому, що через продовження імпорту електроенергії з території Митного союзу — Росії і Білорусі — «Енергоатом» не може продати обсяги своєї доступної потужності на ринку на добу вперед.
Як відомо, з 1 жовтня завдяки «поправці Геруса» почалася поставка електроенергії з Росії в режимі імпорту. За даними ЗМІ, імпорт здійснює компанія «Юнайтед Енерджі», яку пов’язують з Ігорем Коломойським. За першу половину жовтня імпорт електроенергії з Росії виріс майже вдвічі: з 2,4 млн до 4,5 млн кВт-год. на добу. На початку листопада він зріс порівняно із середньодобовим показником за жовтень втричі: до 12 млн КВт-год на добу.
Керівник НЕК «Укренерго» Всеволод Ковальчук визнав: через імпорт електроенергії з РФ довелося обмежувати виробництво електроенергії на українських станціях. Президент Асоціації енергетики України Олександр Трохимець повідомив про демпінг імпортерів російської електроенергії на українському ринку і зазначив: обсяг російської електроенергії, що поставляється на сегмент ринку двосторонніх договорів, уже перевищує 15%.
Через імпорт російської електроенергії «Енергоатом» також не зможе вийти на міжнародні ринки для залучення фінансування. Член наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук у своєму «Фейсбуці» написав: «Енергоатом» заявив про намір залучити фінансування на міжнародних ринках капіталу шляхом випуску облігацій для участі у кредиті (LPN) через спеціально призначену особу (SPV) із лістингом на Лондонській фондовій біржі. Але, на його думку, реалізувати це компанія не зможе.


«Тому що Герус!»


«Нічого не вийде, скажу я вам. А чому? А «тому що Герус». Якщо поглянути на баланс продажу обсягу електроенергії, то можна побачити: «Енергоатом» не може продати обсяги своєї доступної потужності на ринку на добу вперед. Це відбувається в умовах продовження імпорту електроенергії з території Митного союзу і поточного обсягу споживання електроенергії в Об’єднаній енергетичній системі України», — додав Корольчук.
За його інформацією, якщо в останній декаді жовтня «Енергоатом» продавав орієнтовно 80% своїх потужностей в сегменті ринку «на добу вперед», то з початком активної фази імпорту електроенергії з Росії він може продавати лише 30% своїх потужностей. А в окремі дні обсяги продажу становили взагалі буквально пару відсотків. «Фактично можна тільки процитувати слова президента «Енергоатому» Юрія Недашковського, який констатував: імпорт електро­енергії з Росії та Білорусі на даний момент витіснив «Енергоатом» iз ринку «на добу вперед» через заявлену дуже низьку ціну на електроенергію», — пояснив Корольчук, заявляючи, що як наслідок «Енергоатом» втратить значну частину доходів.
«Звичайно, АЕС стоятимуть і не впадуть. Але прибутки дер­жавного «Енергоатому» таки впадуть. І кому тут говорити спасибі? А до чого ж тут Герус, запитаєте ви? Так, у принципі, ні до чого. Всього лише в анналах «Слуг народу» запишуть: «При голові комітету ПЕК Верховної Ради Андрію Герусу «Енергоатом» увійшов у стійке економічне піке», — написав Корольчук.


Росія готова давати нам струм навіть безкоштовно


Президент ДП «НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський заявив: зростання імпорту електроенергії з Росії змусило компанію піти на балансуючий ринок, а це додаткове фінансове навантаження. «На даний момент ситуація така, що заявлені дуже низькі ціни на ринку «на добу вперед». Ми змушені піти на балансуючий ринок. Це для нас додаткове фінансове навантаження. Чому? Тому що ці кошти ми отримаємо тільки через місяць», — заявив Недашковський.
«Через імпорт електроенергії з Росії обмежили потужність Хмельницької АЕС, — написала у своєму «Фейсбуці» медіадиректор асоціації «Український ядерний форум» Ольга Кошарна. — Ну що ж... Почалося! Диспетчер по телефону розпорядився знизити потужність енергоблоку ХАЕС до 780 мВт. На невизначений час... А які диспетчерські обмеження будуть для «Енергоатома», коли всі енергоблоки вийдуть з ремонту? Імпорт рівним графіком — він такий, так...».
За словами Ольги Кошарної, сьогодні у нас із 15 енергоблоків працюють 11, на чоти­рьох тривають ремонтні роботи. Але коли всі блоки почнуть роботу, «Енергоатом» буде готовий давати 92 млрд кВт-год. на рік, — сьогодні він дає 82 млрд. «Цей імпорт із РФ витіснятиме базу українських атомних станцій і завдасть удару по державній компанії, на яку поклали соціальні зобов’язання», — наголосила Кошарна.
Експерт Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп повідомляв у «Фейсбуці», що в ніч на 5 листопада в об’єднану енергосистему України з Білорусі та Росії імпортували 1,216 мВт електроенергії, при цьому вперше були обмежені потужності відновлюваних джерел енергії. За даними експертів, частка Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» у загальному обсязі виробництва електроенергії в першому півріччі 2019 року становила 53,4%.
На думку першого заступника голови Всеукраїнської енергетичної асамблеї Юрія Сакви, імпорт електроенергії з Росії загрожує безпеці української енергосистеми.
«Росія готова давати свою електроенергію навіть безкоштовно, аби посадити Україну на гачок. Вони демпінгують, і з їхньою низькою ціною важко конкурувати. Керівник «Енергоатому» Юрій Недашковський днями заявив: наш «Енергоатом» зобов’язали 90% виробленої електроенергії продавати по 56,6 копійки за кіловат. Це так зване виконання спеціальних зобов’язань iз підтримки низької ціни для населення, операторів системи передач і системи розподілу. Але [держструктура не може продати] навіть ті 10% електроенергії, які «Енергоатом» має право продавати [за вищою ціною]: Російська Федерація перебила ціну», — зазначила Ольга Кошарна, заявивши, що від імпорту електроенергії з Росії постраждає не тільки приватний «ДТЕК», а й державні генеруючі компанії.


Вирішити на рівні РНБО


«Поправка Геруса» відкрила Москві й іншу можливість: транспортувати свої кіловати до підконтрольного Кремлю Придністров’я — держави, яку не визнає світ.
«Нашу електросистему просто використовуватимуть для транзиту російської електроенергії в Придністров’ї. Тим самим ми підтримуємо Російську Федерацію в сепаратистському питанні Молдавської республіки», — зазначив президент Асоціації енергетики України Олександр Трохимець.
Політичні та репутаційні наслідки, за його словами, очевидні. Економічно ми також програємо. Адже продаватимемо не свої дорогі кіловати, а значно дешевші кремлівські. «Вони у нас з’явилися місяць тому завдяки так званій «поправці Геруса» — глави парламентського енергетичного комітету», — зазначив Трохимець.
А тому імпорт російської електроенергії необхідно терміново заборонити, щоб не втратити значну частину української генерації. «Слід розуміти, що надлишків власної електроенергії у Білорусі немає, вона транзитує нам російську. Інакше Україна може втратити значну частину національної енергетичної генерації», — написав голова Всеукраїнської енергетичної асамблеї, колишній міністр палива і енергетики України Іван Плачков.
За його словами, питання імпорту російської електроенергії необхідно розглянути на засіданні Ради національної безпеки і оборони України, оскільки імпорт загрожує національній безпеці України. РНБО, за його словами, має затвердити план для стабілізації ситуації в енергосекторі. На думку Плачкова, цей план повинен передбачати проведення ауди­ту економічної обґрунтованості визначення тарифів на новому ринку електроенергії, своєчасної підготовки і затвердження нормативних актів на виконання закону «Про ринок електричної енергії». Також проведення ауди­ту впроваджених новим ринком електроенергії структур, які брали участь в реалізації схеми імпорту електроенергії з Росії та Білорусі, зокрема ДП «Оператор ринку», «Оператор системи передачі», «Гарантований покупець», інших учасників ринку. І, нарешті, термінове відкриття Антимонопольним комітетом справи за ознаками недобросовісної конкуренції з боку імпортерів, застосування демпінгових цін і відвертої дискримінації на ринку електричної енергії.
Плачков вважає: для негайної зупинки імпорту достатньо рішення Укренерго. «Для цього не потрібен закон. Це може зробити НЕК» «Укренерго» «шляхом припинення проведення аукціонів з продажу перетину на східному кордоні за ознакою загрози надійності об’єднаної енергоси­стеми», — зазначив він. 

Власник компанії Seraphim Power Крістіан Шенвізнер попереджає уряд України про майбутні позови іноземних інвесторів в «зелену» енергетику у міжнародних судах.

Причина: перегляд Кабміном на чолі з Денисом Шмигалем режиму «зеленого» тарифу, що завдає суттєвого удару по інвесторах у галузь відновлюваної енергетики.
Як передає «Україна молода», про це пан Шенвізнер заявив у коментарі Укрінформ.
«Міжнародні інвестори розглядають можливість і готуються позиватися до міжнародних та арбітражних судів», — сказав бізнесмен, який інвестував у галузь відновлювальної енергетики України.
За його словами, те, що зараз відбувається, є «великим розчаруванням». Пан Шенвізнер нагадує, що лише у 2019 році близько 4 млрд євро було інвестовано в виробництво 4,500 МВт сонячної та вітрової енергетики в Україні при обіцянці встановленого фіксованого тарифу за вироблену кіловат-годину, який гарантувався законодавством до кінця 2029 року.
«Зараз, у 2020 році, операторам сонячної та вітрової систем фактично виплачено лише від 5 до 10 відсотків», — констатує інвестор.
За його словами, Кабмін заявив восени минулого року про намір переглянути правила, але понад 9 місяців не приймав жодних нових рішень щодо того, як має виглядати нова енергетика. Днями Верховна Рада підтримала без обговорення в першому читанні законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії».
Цей проєкт планує знизити «зелені» тарифи на всі сонячні та вітрові турбіни. Тариф буде знижений ретроспективно, тобто також для існуючих та працюючих систем для постачання сонячної енергії на 15%, для вітряних — на 7,5%.
Однак, зауважив підприємець, термін виплати компенсації не був продовжений. Це призводить до масованих втрат доходу упродовж усього періоду експлуатації систем, що також може призвести до банкрутства.
Крістіан Шенвізнер зазначає, що така ситуація веде до того, що багато інвестицій вже «провалюються», інвестиційні позики не можуть бути погашені: «Ми часто чуємо від керівників уряду, міністрів про важливість інвестицій, що все робиться для покращення клімату, для того, щоб переконати інвесторів, що вкладати в Україну варто і безпечно. Отже, цей випадок для України є драмою».
Зауважимо, що компанії з 13 країн — Бельгія, Канада, Китай, Франція, Німеччина, Литва, Нідерланди, Норвегія, Південна Корея, Швеція, Туреччина, Великобританія та США — інвестували українські в проєкти сонячної енергії потужністю 3,5 ГВт та вітрові проєкт потужністю 650 МВт.
Як повідомляла «УМ», 10 червня після довготривалих перемовин з інвесторами уряд ухвалив меморандум щодо так званої добровільної реструктуризації «зелених» тарифів.
Увечері того ж дня свої підписи під документом поставили прем’єр, в. о. міністра енергетики та представники двох профільних асоціацій. Однак з позицією уряду погодились не всі. Причина – різні погляди на подальший розвиток сонячної генерації.
У рамках мемомрандуму із виробниками «зеленої» електроенергії Кабмін зобов'язався до кінця 2021 року повністю погасити наявну заборгованість перед ВДЕ-інвесторами, яка становить 14 млрд грн.
Група учасників ринку сонячної генерації має намір розробити і внести до Верховної Ради альтернативний урядовому законопроєкт про підтримку галузі відновлюваної енергетики.

В Україні штучно зменшують потужності електростанцій на відновлюваних джерелах — у світі ж вони активно розвиваються і потроху витісняють традиційні 

Олег ГАНСЬКИЙ
Зелену енергетику в Україні — навіть попри рекордні обсяги інвестицій та перспективність цього напрямку у сфері вітчизняної енергетики — вважають головним винуватцем усіх бід нашого енергетичного комплексу. Мовляв, саме через неї влада змушена відключати блоки українських атомних електростанцій.
Утім досвід зарубіжних країн, наприклад США, свідчить: альтернативна енергетика не тільки не заважає державам забезпечити електроенергетикою своїх співгромадян, а й суттєво допомагає тримати баланс, заощаджувати викопні джерела енергії та суттєво зменшує забруднення довкілля.
Нікому не потрібні мільярди
За підсумками минулого 2019 року Україна ввійшла в топ-10 рейтингу інвестицій у зелену енергетику щорічного звіту Climatescope 2019, що його готує агенція Bloomberg New Energy Finance. За минулий рік ми здійснили карколомний стрибок, піднявшись із 63-го місця одразу на восьме!
За даними Держенергоефективності, наша держава за дев'ять місяців минулого року збільшила загальну потужність «зеленої» енергетики вдвічі. Всього ж торік у нас було встановлено 4,5 ГВт нових потужностей, що збільшило загальну потужність приблизно втричі, до 6,8 ГВт. Сумарно ці станції дозволяють виробляти понад 8,4 млрд КВт-год електроенергії, або 5,5% від загального обсягу. Все це сталося завдяки € 3,7 млрд інвестицій. При цьому частка зеленої генерації у виробництві електроенергії в третьому кварталі 2019 року сягнула 3,7%.
Проте державі, треба розуміти, цього виявилося забагато, і альтернативній енергетиці в нашій державі вирішили трохи підрізати крила. За словами керівника компанії «Укренерго» Всеволода Ковальчука, компанія в 2020 році буде обмежувати до 15% вироблення зеленої генерації. Обмежили також вітроелектростанції з групи «ДТЕК» Ріната Ахметова, зокрема Ботієвську, Приморську-1 та Орловську ВЕС.
І це попри амбітні плани більшості розвинених країн світу до 2050 року наростити частку відновлюваних джерел енергії із нинішніх 10% до 20-40%. Приблизно в 50 країнах їх частка у виробництві електроенергії вже перевищує 50%, ще у деяких наближається до цього рівня. В 2019 році дві третини введених генеруючих потужностей у світі були «зеленими». Торік частку в 46% ВДЕ у своєму загальному балансі зафіксувала Німеччина.
Україна ж декларує схожі плани: до 2050 року частка відновлюваних джерел у загальній структурі вітчизняного виробництва електроенергії має сягнути 70%! При цьому від найбільш неекологічної і вкрай затратної вугільної генерації відмовляться взагалі.
Утім невизначеність для інвесторів, які продукує українська влада останнім часом, може звести всі ці плани нанівець. Мовляв, у загальному балансі електроенергії відновлювальної енергії є надто багато. А вона, мовляв, надто дорога і заважає розвитку енергетичного сектору.
Ціна «альтернативи» постійно знижується
Хоча, наприклад, у США ще в 2014 році було досягнуто важливої віхи в енергетиці: ціна сонячної і вітряної енергії зрівнялася з ціною кіловата, виробленого традиційним способом, тобто шляхом спалювання вугілля або газу. Причому, за даними газети «Нью-Йорк таймс», процес здешевлення сонячної і вітряної енергії у їхній державі розпочався ще в 2009 році і щороку суттєво прискорюється. Такі успіхи у використанні зеленої енергії у США, на думку експертів, було досягнуто завдяки щедрим субсидіям держави, які, втім, потім суттєво урізали. Але при цьому, наголошують аналітики, навіть без підтримки держави альтернативні джерела зможуть змагатися з традиційними.
Регіони США, де «сонячні» і «вітрові» кіловати були дешевше, ніж «газові», — переважно райони Великих рівнин і південного заходу США, де в достатку сонячних днів і вітру. Ще п'ять років тому одна з приватних компаній США підписала двадцятирічний контракт на поставку електрики з сонячної станції за ціною нижче 5 центів за кіловат-годину, ніж було у її конкурентів, що отримували енергію із традиційних джерел.
«Це чудово, з огляду на те, де ми були всього п'ять років тому, — бачити, як знизилася вартість цих технологій», — цитують ЗМІ Джонатана Світа, керуючого директора компанії Lazard, яка стежить за економікою електроенергетики з 2008 року. За його словами, в оцінці вартості того чи іншого виду енергетики треба враховувати приховані витрати. Наприклад, сонячні і вітряні станції дають струм із перервами –коли дме вітер і світить сонце. Це вимагає можливості заміщення поставок від традиційних постачальників. У свою чергу теплові станції мають викиди, які підпадають під обмеження, що накладає додаткові витрати на власників цього виду бізнесу. «Раніше відновлювані джерела мали дві проблеми: вони були дорогими і не могли включатися на вимогу. Тепер вони не такі дорогі», — стверджує Халіл Шалабі, віце-президент енергетичної компанії Austin Energy.
Законодавча база плюс інвестиції
Одним із яскравих прикладів, який показує, як альтернативні джерела енергії успішно займають своє місце на ринку і при цьому не заважають іншим видам генерації, є приклад американського штату Техас. Свого часу із тамтешніх свердловин почали добувати нафту, і навіть зараз у цьому штаті її добувають найбільше в США. Але, окрім «чорного золота», на американську енергетику працюють і потужні вітри. Тільки за сім років кількість отриманої на вітрових установках енергії зросла тут більш ніж удвічі. У 2017 році тут генерували перших 15 тисяч мегават. У години пік цього достатньо для електропостачання 3 мільйонів будинків, а в інший час доби — потужності перевищують потребу майже втричі.
Щоб перетворити повітряні потоки в джерело енергетичного буму, потрібна була планомірна реалізація ідеї вітрової електроенергетики. На рівні штату було ухвалено ряд необхідних законів і залучено необхідні інвестиції. Це — комплексний стандарт із відновлюваної енергії, згідно з яким штат має постійно збільшувати використання енергії вітру, сонця, геотермальної енергії та енергії біомаси. До речі, аналогічні стандарти діють в інших 29 штатах.
Потім техаські законодавці затвердили зони конкуренції в галузі відновлюваної енергії, що суттєво стимулювало змагання між районами, які мають найбільший потенціал для виробництва вітрової енергії. Зрештою, у магістральні лінії електропередач інвестовано 7 млрд доларів. Також у штаті діє територіальна енергомережа — некомерційна корпорація «Техаська рада для безперебійного електропостачання», що охоплює більшість населених пунктів. У розвиток корпорації інвестують кошти місцеві підприємці, а звітує вона про свою роботу комісії штату з комунального обслуговування та законодавчим зборам Техасу.
Назагал же вітроенергетика в Техасі складається з численних вітроелектростанцій сумарною встановленою номінальною потужністю 22,637 МВт із більш ніж 40 різних проєктів. За даними «Техаської ради для безперебійного електропостачання», на енергію вітру припадає близько 15,7% електроенергії, що виробляється в Техасі, а вітер «виробив» ще 17,4% електроенергії.
Краще сонце, ніж АЕС?
Про популярність виробництва зеленої енергетики у Техасі свідчить хоча би той факт, що чимало фермерів із величезним задоволенням здають свої землі в оренду власникам вітрових електростанцій. Усього галузь створила тут понад 24 тисячі нових робочих місць для місцевого населення. До того ж штат розглядають як лідера комерціалізації проєктів відновлюваних джерел енергії у США. Орієнтованість бізнесменів на отримання прибутку в цій країні призвела до ситуації, коли ядерна енергетика в Штатах стала більш витратною, ніж сонячна: у цій країні вже дешевше збудувати і запустити сонячну ферму, ніж підтримувати працездатність атомних електростанцій.
Відтак США сьогодні перебувають на межі, де необхідно вибрати стратегічний напрям розвитку енергетики. І головна причина цього — здешевлення обладнання для використання відновлюваних джерел енергії. Експерти і навіть колишні прихильники все частіше заявляють, що підтримувати традиційні електростанції, насамперед атомні, більше невигідно. Такої ж думки й аналітики фінансової компанії Lazard. А агенція Bloomberg зазначає: третина американських АЕС не будуть прибутковими вже до 2021 року і, не виключено, повністю збанкрутують.
В умовах вільного ринку появу нових електростанцій не може дозволити собі жодна з приватних компаній, АЕС виживають тільки як державний проєкт. Аналітики наводять безліч прикладів провальних проєктів в атомній енергетиці: у США, Великобританії і навіть у Франції, де три чверті енергії дає атом, за останні десятиліття проєкти таких станцій заморожували, зупиняли або добудовували з багаторазовим перевищенням кошторисів. На цьому тлі сонячні панелі і вітряки видаються значно простішим і прорахованішим рішенням.
Утім зовсім відмовитися від атомних чи теплових станцій світ наразі не може. Принаймні до моменту, коли ця проблема — тривалого зберігання електричної енергії — буде вирішена технічно. Але швидке здешевлення «зеленого» кіловата та поширення відновлюваної енергетики у світі змушує винахідників працювати швидше.